Рецензия на книгу
Поющие в терновнике
Колин Маккалоу
khmelyok20 сентября 2014 г.Навіть не підозрював, що я можу бути таким сопливим, читаючи книгу. Просто життя, побут, природа і кохання... Захоплююче дух, гігантське, взаємне кохання. Заборонене кохання. Забобонне кохання. Епічне кохання Меггі та преподобного отця Ральфа де Брікассара. Одне і на все життя. І неможливість бути разом. Кохання як одна мить, один день... І життя, життя, життя, безкінечні будні. Мінлива, але тим не менш прекрасна природа Австралії (кенги, зайці й овечки, як бонус). І звичайно історія сім'ї Клірі. Та непотрібна сюжетна лінія якогось неправдивого кохання Ливня та Джастіни. Ральфу й Меггі навіть боги позаздрили, забравши Дена. Головна цитата суперова. Книга дуже вразила, дочитуючи було важко дихати.
5111