Рецензия на книгу
Слепота
Жозе Сарамаго
TRoman_947 сентября 2014 г.Книга дійсно змушує задуматися...
В книзі немає імен, немає назв міст, вулиць, країн... вона написана наскрізним текстом без розподілу на діалоги... це дає відразу зрозуміти, що не важливо хто ти, який твій соціальний статус, звідки... перед лицем біди люди рівні...
Суспільство накриває епідемія сліпоти... але , що ж це за хвороба???
Я думаю, мы не ослепли, а были и остаемся слепыми.
Слепыми, которые видят. Слепые, которые, видя, не видятІ що ж роблять люди, коли виникає загроза їхньому благополучю??? Вони насильно ізолюють хворих і приставляють до них армію для контролю... (відразу кидається в очі контраст... жінка доктора , яка проявляє самопожертву і симулює хворобу, щоб залишитися біля чоловіка (мабуть, саме тому вона й залишається зрячою... адже сліпота - це метафора... сліпота насправді душевна, моральна) і мати, яка кидає свою дитину).
А що ж хворі??? Чи об'єднуються вони в своїй біді???
Вони почивають виживати... Люди, які мають зброю захоплюють "владу" і встановлюють свої тиранські порядки (хто має зброю - той встановлює правила... чи ж не так живе сучасний світ)... це нагадало "Володаря мух" Вільяма Голдінга...Книга показує всі вади сучасного суспільства без ніяких згладжувань... Показує на що перетворюються люди перед загрозою своїй безпеці... Показує моральну сліпоту сучасного суспільства...
Одужання людей в кінці - це не настільки надія, наскільки заклик автора схаменутися поки ще не пізно...
110