Рецензия на книгу

• 

  mbaglay28 июня 2014 г.

  Мене давно цікавить живопис,особливо імпресіоністи і пост-імпресіоністи. З задоволенням розглядала їхні шедеври у музеях. Тому книга ця якраз для мене. Але нічого не знала про Ван-Гога,кім того,що він був ненормальний,відрізав собі вухо, малював незрозуміло що,бо мав викривлене сприйняття побаченого і за життя не продав жодної своєї роботи.
  Починаючи читати перевірила спочатку на чому базується дана книга-витвір уяви автора чи факти.Виявилося,що майже повністю(крім кількох епізодів) книжка спирається на реальні факти. Від чого читати було ще цікавіше.
  Але не подумайте,що твір легкий для читання. Для себе я зрозуміла(нарешті),що бути генієм неймовірно важкий хрест. Так як ти прагнеш жити, тобі не дозволяє суспільство і оточення,так як хочуть вони- не можеш ти. Ван Гог художник від Бога. Бо пройшов такий складний життєвий шлях,що будучи хоч на четвертину менш талановитим,давно б все закинув і став би успішним продавцем картин,чи проповідником слова Божого,як його батько.Але він не вмів робити чогось наполовину. Віддавав роботі всього себе.так дивно читати,важко повірити,що людина могла по кілька днів сидіти на горнятку кави,бо більше на ніщо грошей не було.Одна справа прочитати у двох словах"Ціле життя жив у бідності",а зовсім інша слідувати за героєм щодня,щогодини,бачити світ його очима,розуміти,що кусень хліба не такий важливий, як тюбик фарби.Людина виснажувала себе до неможливості,відточувала свою майстерність з нуля, і так і не дочекалася визнання. Мені тепер подумалося,що навіть якби я мала таку фінансову можливість,то ніколи у житті вже не купила б його картини.Бо вони коштують такі шалені гроші,на них наживаються абсолютно чужі автору і часто далекі від мистецтва люди,а художник реально жив за межею бідності з простягнутою рукою.Це ще щастя,що у нього був такий люблячий і розуміючий брат.Інакше світ міг і не побачити шедеврів Ван Гога.
  Я заглибилася у атмосферу бідного шахтарського поселення.Мені разом з ними ставало важко дихати на глибинах кілометрів під землею.Я не розуміла Ван Гога там,але поважала,як людину надзвичайно стійку духом.
  Потім,у паризький період я гуляла з ним і його друзями імперсіоністами вуличками і завулками свого улюбленого міста,смакувала з ними телятину з зеленим горошком,вдихала аромат абсенту і насолоджувалася картинами)
  Я насолоджувалася пейзажами Провансу і пеклася на сонці разом з художником. Милувалася його домом і супроводжувала його у лікарні....
  Так-так-так! Книга мені однозначно сподобалася!Я можу ще багато писати,але поставлю крапку!) Хіба хтось розпочне дискусію!
  А ще хотілося сказати,що милуватися картинами генія це щастя,але жити легше зі звичайною людиною!)

  1

  12