Рецензия на книгу

• 

  Anna_Van_Adler16 октября 2023 г.

  Не таємна історія

  Є книжки з цікавим сюжетом, є книжки із вабливою атмосферою, а є книжки, де весь сюжет - це переливання із пустого в порожнє, валандання героїв без якоїсь мети та розмовний вінігрет, в якому фігурують різні особистості мистецтва, філософії та культури, та через перенасичення сухими іменами та фактами, навіть нема бажання гуглити, а що ж саме мала на увазі авторка книги, згадуючи про тих чи інших.
  
  Тож, перша половина книги, це валандання героїв.
  Друга стає більш динамічною, але ненадовго та й валандання нікуди не поділось. Чи то я просто звикла до нього, чи то темп трохи пожвавився.
  Але всеодно нічого не відбувається.
  
  Таємна історія так і не виникла, бо одразу всі знають, кого вбили і досить швидко дізнаємося, чого його вбили. Все.
  
  В цій історії був потенціал, якби було більше акценту на тій самій вакханалії, на підготовці до неї, на жертві випадку та на переживанні героїв, але ні. Ну ми там трохи поголодали, трохи того-сього, а далі все як в тумані, і потім оп - жмурик. Оце так таємнича історія!
  
  Далі сама смерть Банні - дуже розпливчато і коротко описано на пару сторінок. Але те, як вони сиділи в Банні вдома перед похороном, розписано на 50 сторінок, якщо не більше. Тобто там, де реально могла бути якась динаміка, якісь дії - все описано похапцем і розмито. А там, де валандання і діалоги якихось лівих персонажів, що аж ніяк не стосуються історіі і героїв - ось тобі, читачу, насолоджуйся.
  В кінці автор розписує, як у кого склалась доля, хоча доля тих лівих персонажів взагалі не цікавить, не було можливості якось перейнятися цими людьми.
  
  Ще питання: що за Ісрам і навіщо він тут?
  
  Так, тут є теплота осінньої естетики, є обдарована групка студентів у твіді, які читають зарозумілі книжки і розмовляють різними мовами, включно з латиною і древньою грекою, є така собі елітарність - це все трохи витягувало роман, але цього недостатньо. Роман можна було легко скоротити удвічі і він би нічого не втратив. Але авторка претендує на місце серед класиків і тому вже ні в чому собі не відмовляла, писала собі текст заради слів.
  
  І наостанок, КСД.
  Жахливий переклад. Жахливий добір слів, оце все: карк, фотель, трунок, літепло і тд - навіщо це?
  Погане редагування тексту, купа помилок. А також дрібний шрифт з маленьким інтервалом на сірому і тонкому папері.
  Таке щось...
  
  
  
  
  
  
  

  2

  105