Рецензия на книгу
Три зозулі з поклоном
Григір Тютюнник
Аноним23 апреля 2014 г."Соню, сходи до неї і скажи, що я послав їй, як співав на ярмарках Зінківських бандуристочка сліпий, послав три зозулі з поклоном, та не знаю, чи перелетять вони Сибір несходиму, а чи впадуть од морозу."
На серці моєму після цієї роботи оселився такий сум пекучий, що аж віддавало перцем у очі, які вже були вологі.
Не завжди серденько плине до тієї людини, що відчуває взаємність. Людину іноді заносить не у той бік, і вона закохується без віддачі, кохає приречено. Це дуже боляче - бачити, як теплі руки того, кого чекаєш, хоч він і не прийде, торкаються не тебе - іншого або іншої. Бачити щодня, як очі посміхаються, але дивлячись не на тебе - на когось іншого.
Такій Любові Всевишній посилають трьох зозуль.
Три зозулі з поклоном.
Забудь, покинь, залиш мене і відпусти.18668