Рецензия на книгу

• 

  itmira16 августа 2009 г.

  Коли всі із захопленням ковтали "99 франків", я вирішила, що автор дебіл. Я навіть не сприйняла його за автора, тим більше видатного. Потім були "Історійки під екстазі", після яких до дебіла додався ще й наркоман. Я заріклася не читати Фредеріка. І не читала, аж поки не взяла в руки "Романтичного егоїста". Ні, це не книга, це сповідь тусовщика. Перелік клубів, ресторанів у різних куточках планети - Фредерік описує свої приємні і не дуже враження. Купа імен відомих французьких тусовщиків, телеведучих, співаків, акторів, спортсменів змушує очі постійно шукати посилання. Через це читається трохи важко і втрачається загальний концепт. Але треба зрозуміти, що Фредерік не в загальному концепті, Фредерік в дрібницях. Всі його короткі репліки, діалоги, фрази змушують замислитися..
  Я знайшов щастя тієї миті, коли припинив його шукати (Бегбеде)
  Задля симетрії я завжди можу уходити наліво (Про дівчину Бегбеде)
  Я прагну чогось вкрай незрозумілого, чому не можу дати визначення, і це - вільне життя (Бегбеде)
  Ми порожні, але добре одягнені (Бегбеде)

  4

  140