Рецензия на книгу

• 

  RoksolanaKalita3 мая 2023 г.

  Війна – це мир, свобода – це рабство, незнання – це сила

  З огляду на стан нашого сучасного світу, можна з упевненістю сказати, що його роман актуальний як ніколи.

  Знаменитий антиутопічний роман Орвелла про тоталітарний уряд на чолі з таємничим Старшим братом, партії, обмеження прояву індивідуальності, позбавлення волі: суспільство роману перебуває під ярмом повної цензури й контролю. Як не дивно, процес написання «1984» не був простим: Європа повільно повстала з попелу Другої світової війни, Орвелла гризли його власні проблеми, а саме смерть дружини й боротьба з туберкульозом. Він сховався на віддаленому шотландському острові, де працював над рукописом, попри швидке погіршування здоров’я. Після тривалої роботи над романом у 1949 році його нарешті опублікували, приблизно за сім місяців до смерті Орвелла.

  Реально швидко читається і дуже несподівано обірвався (я думала, що ще +20 ст. продовження, а виявилося, що Вінстон полюбив Старшого Брата і роман закінчився). Умовно його можна ділити на три частини: опис суспільства, в якому жив Вінстон; спроба повстати проти цього суспільства разом з Джулією; тортури, які пережив Вінстон і в результаті здався, і Партії вдалося виправити Вінстона на їхню сторону. Тобто, закінчується роман похмуро – герої відмовляються від кохання, тоталітаризм їх розчавлює.

  Орвелл зображує фантастичний світ: тоталітарну державу, якою керує всесильна Партія, Міністерство правди, що переписує історію на догоду режиму, повсюдне стеження й доносництво, усунення невгодних і незгодних, є роботи-письменники, що продукують порнографічну літературу для відволікання мас. Не такий уже далекий від реалій тих часів сюжет, чи не так?

  Партія влаштовує Двохвилинки ненависті, хоче переконати, що 2+2=5, створює новомову, пропагує дводумство.

  Дводумство -  це здатність дотримуватися двох протилежних переконань одночасно.

  Я думаю, всі знають, хто зараз подібний на пролів. Проли у романі -  люди "третього сорту", яким Партією дозволено лише примітивно розважатися, але заборонено "лізти" у політику.

  Чи не є доля героя роману Вінстона, який спробував вирватися до свободи та програв гнобителям, схожою на долю однієї з держав, яка в 1990-ті мріяла про вільний, нормальний розвиток, але яку зламали реваншисти?

  Роман натхнений ненавистю й глибоким презирством до тоталітаризму. Революціонер за натурою, Орвелл розчарувався в СРСР як у його продукті, а у Сталіні і Гітлері — як у зрадниках.

  Сьогодні "1984" читається інакше - з тривожним побоюванням і спробою усвідомити, як далеко ми, наші держави та світ просунулися дорогою до пекла, окресленого Джорджем Орвеллом.

  У 1984 році за громадянами пильнують екрани телевізорів, сьогодні так само всюдисущі соціальні мережі.

  Соціальні медіа стежать за кожним нашим жестом, покупкою, дією та коментарем онлайн. Вони так само постійно присутні у нашому житті і так само передбачають наше кожне бажання. Вибір споживача ретельно відстежується, перетворюючи його на товар, який можна продати на ринку. Вподобання користувача стають об'єктом політичних кампаній, що спотворюють принципи демократії.

  Орвелл розумів, що тоталітарним режимам завжди потрібен ворог. У "1984" він зображує, як просто за допомогою пропаганди насаджувати масам потрібні ідеї.

  Але у своїх "Двох хвилинах ненависті" (обов'язковий для всіх громадян щоденний перегляд фільму про ворогів держави) він також дуже точно описав явище онлайн-агресії. Сьогодні політичні, релігійні та комерційні організації так само грають на почуттях користувачів мережі. Орвелл на подив точно описує, як такі дії породжують у нас жагу об'єднатися в ненависті.

  Сповнений символізму диктатор Орвелла дивує своєю абсурдністю і водночас жахає: у сучасному світі, скрізь при владі стоять "сильні" люди. І їхня політика дуже схожа: потреба придушити опозицію, фанатичне переслідування інакомислення та безсоромне уславляння себе. Старший брат - більше не вигадка, а стовп сучасного світу. 

  Втім, мабуть, найбільш жахливою рисою антиутопічного світу Орвелла є методичне викривлення мови і позбавлення її сенсу. Тоталітарний режим прагне викорінити слова, які втілюють ідеї та почуття. Справжній ворог тиранії - це реальність. І тирани з усіх сил намагаються завадити розуміти справжній світ, замінюючи його фантомами і брехнею.

  Першим зухвалим актом непокори Вінстона Сміта стала спроба сховатися від всевидячого ока камери і написати щоденник, щоб усвідомити власне "я" і описати свій внутрішній світ. Він знає, що за це його можуть стратити. І коли зрештою катування зламують його, він визнає, що "два плюс два дорівнює п'яти".

  Сьогодні роман не тільки еталон всієї антиутопічної фантастики, але й один з найважливіших (і пророчих) романів XX століття.
  

  
  

  Содержит спойлерыОткрыть

  3

  245