Рецензия на книгу
Малыш и Карлсон
Астрид Линдгрен
Marlentochka28 декабря 2013 г.- А в скільки років буває розквіт сил?
- У всі роки, - задоволено відповів Карлсон. - У всі, принаймні коли йдеться про мене.
Як же приємно повернутись у дитинство!!!
Цей самовпевнений чоловічок полонив мене ще у віці 6-ти років (дитяча травма далася взнаки в дорослому житті - але то вже жарти і зовсім інша історія). Це була одна з перших книг, котрі я читала російською мовою, і, відверто, вона мені досі більше подобається російською. Хоча напсравді тут більше діло звички. Однак ще в ті далекі часи, коли я знала певно тільки декілька країн і столиць, я вже мріяла про далеку загадкову країну - Швецію, та місто Стокгольм - мені завжди здавалось, що ним треба милуватись тільки з дахів, обережно тримаючись за димарі. І хто його зна, можливо десь за одним з тих димарів сховався маленький будиночок із зеленим ганочком?...Всі свої спогади, пов"язані з книгою, я певно залишу для історії. А в рецензії на всім добре відому книгу хочу більше уваги приділити саме видавноцитву "Махаон-Україна". Я довго шукала книги, щоб подарувати племіннику, і нарешті знайшла. Брала трилогію окремо, щоб малюк не лякався розмірів книги)))
Переклад Ольги Сенюк можна вважати бездоганним, вона представник класичної школи перекладу. Саме тому книга читається легко, приємно, а дітлахи матимуть змогу добряче поповнити свій лексикон. Приємно вражають і тішать ілюстрації Арсена Джанікяна - яскраві, добрі, схожі на ті, які були колись у старих радянських книжках, тому мені здались не такими вже й чужими. А у кінці книги післямова перекладача, котора розповідає дітям про автора по=дитячому - просто, легко і цікаво.
Моя особиста оцінка 10/10, бо книга нагадала дитинство - як колись хотілось мати вірного друга, як доводилось ділитись цукерками, і як було страшно, що за старшим братом треба було не тільки доношувати речі, але й одружуватись на його старій дружині (хоч мене це і не чекало, однак лячно було). Карлсон та Малий - це для мене символ дитинства, добра і першого усвідомлення любові до книг, тому передаватиму це і наступному поколінню. Батькам теж раджу почитати - адже як би там не було, книга торкається поширеного явища - уявний друг, котрий часто з"являється у дітей з розвиненою фантазією, або у тих, у кого немає друзів, у самотнії малюків, до котрих нікому нема діла. А хіба це не найбільша проблема, котра потім множиться комплексами і псує нам життя? Одним словом - всі повинні читати Карлсона.
А поки мені самій хакортіло побешкетувати)))
16381