Рецензия на книгу
Mockingjay
Suzanne Collins
Nodaywithout24 декабря 2013 г.Пройшов лише тиждень, а історія про Голодні ігри ще досі сидить у моїй голові та заставляє себе обдумувати знову та знову.
Я не розуміла захвату від цієї книги, не розуміла захвату від фільму(-ів) та не бралася читати.
Але одного разу книга попала мені до рук. І звершилось, я підкорена. Тепер я розумію усіх читачів, розумію подив, розумію шалений тираж книг та розумію збори фільмів.
Тема ігор на виживання не є новинкою для мене, але саме така постановка, жертва людей, хоробрість та жорстокість учасників стали для мене чимось унікальним.
Капітолій вбиває дітей їхніми ж руками і виставляє все на огляд. Це ніби карнавал чи театральна вистава, де інвентар не є бутафорією, а вбитий герой так і залишиться мертвим. Маска не прикриє істинні наміри трибутів, ніхто не вийде в кінці на поклон, а глядачі не будуть плескати у долоні.
Все так сумно. Навіть переможець чи останній герой не вважає себе таким. Фіналіст втратив свою сутність і це буде мучити його в кошмарах вночі та в поглядах людей серед білого дня.«Хліба та розваг!», - скандує Капітолій. Розваги в кінці отримали усі. Для когось це стало не поправимо.
Я рада, як закінчились Голодні Ігри. Не все в новому житті добре, як мало б бути. Бо життя – це не казка із щасливим кінцем.1241