Рецензия на книгу
Гарри Поттер и Дары Смерти
Дж. К. Ролинг
Omegalomania22 декабря 2013 г.Мій мозок іноді дивує навіть мене самого... © "Гаррі Поттер і філософський камінь
Є в мене такий хист перечитувати улюблені книжки на різних мовах. Це ніби дивитися на один й той самий світ очима різних людей. Ось уже другий рік поспіль, напередодні Нового року, я читаю одну й ту саму історію. Історію про хлопчика, що вижив.
...Коли в небі з'являються два Нептуни, то це явно означає, Гаррі, що народився малючок в окулярах... © "Гаррі Поттер і келих вогню"
Втім кожного разу почуття зовсім різні. Ти ніби поринаєш до сита спогадів, що разу вбачаючи щось таке, чого не помітив одразу. Ти знову потрапляєш до минулого, знову ростеш поруч із Гаррі, вчишся поруч із Гаррі, потрапляєш у халепи разом із Гаррі... Інколи його шкода, інколи він страшенно дратує та хочеться вже залишити його у спокої і піти.
Біжи-біжи, там уже всі ждуть, тіпа, капітана-обранця...хлопчика, що виграв...чи як там тебе, блін, ще тепер називають. © "Гаррі Поттер і напівкровний принц"
Але ти повертаєшься. Бо врешті решт не він обрав собі таку долю. Бо виплутатися з павутиння таємниць, що наплів старий професор Дамблдор навіть обранцю не завжди під силу. А детектив з мене ніякий. І знову ми вчотирьох сидимо у наметі і розплутуємо той клубочок із здогадів, що нам заповів разом із казками, світлогасником та старим сничем професор Дамблдор. Це тяжко. Бо розгадавши одну загадку знаходиш іншу. А хто казав, що буде легше?- А моя душа, Дамблдоре? Моя? ©"Гаррі Поттер і смертельні реліквії"
Втім, коли виринаєш з того виру подій, коли бачиш перед собою останню сторінку книжки, ти все розумієш. Розумієш, що все це було не дарма. Що за кілька годин ти прожив ціле життя і воно того варте. І це життя, і ця історія залишаться зі мною назавжди.13108