Рецензия на книгу

• 

  Аноним27 ноября 2013 г.

  Прибульці на млинці та вогні великого міста.

  Народжений повзати, літати не може?

  Навіть якщо ти – вуж, живеш на городі серед соняшників і гарбузів, а політ наяву здається чимось фантастичним і тому – нездійсненним, пригоди однаково тебе не запитуватимуть, коли зберуться в гості. Не чекав на них і Онисько, хоч, звичайно, й сподівався. Життя його і так ніби насичене всілякими подіями, які не дозволять нудьгувати (пошуком викрадача джмелиних гарбузів чи, там, градом, який для маленьких істот видається ледь не «метеоритним дощем»). Та, погодьтеся, НЛО просто у вас на очах не щодня приземлюється.

  На те, що я обрала цю книгу, вплинуло два основні чинники. По-перше, назва й обкладинка, котрі є обличчям книги. Правду кажучи, значно кращими вважаю палітурки перших видань, але книги з ними не дістати вдень із вогнем.

  «Казки дракона Омелька» вже прикрашають мої полиці й спогади – жартома порадила б авторові написати що-небудь, скажімо, про динозавра Оверка: і традицію героїв-земноводних можна продовжити, і традицію їх називання нині старовинними українськими іменами.

  По-друге, добігає кінця зміїний рік за китайським календарем, і коли ще випаде нагода так доречно і у властивий час познайомитися з оригінальним персонажем.

  Повість про пригоди городніх мешканців зовсім не нудна, вона промениться й виграє всіма барвами веселки, але, відчуваю, що її час для мене безповоротно минув. У дитинстві я б не тямила себе від щастя, поринаючи в долі її дійових осіб. Зараз уже трохи не те – стара, мабуть, стала. Але, схоже, цільовій аудиторії подобається, бо ж недаремно видавництво «Теза» надрукувало вже четверте видання книги. Батьківські відгуки, що я зустрічала на спеціалізованих інтернет-ресурсах, теж всуціль схвальні. А торік саме цю, першу, частину трилогії офіційно було рекомендовано до читання в школі (2 – 4 класи). Сам той факт, що сучасна українська дитяча література віднаходить, нарешті, собі місце у шкільній програмі, мене неймовірно тішить – з такими книжками діти, сподіваюсь, учитимуться охочіше. В освіті важливо не так змусити, як зацікавити. Гадаю, Онисько стане тут у пригоді. Еге-гей, де ви поділися, мої 10 і навіть 12 років?..

  Це книга із сенсом і не без моралі. Її герої – ссавці, земноводні, комахи. Повний «інтернаціонал». І живуть вони між собою у злагоді, дружбі й взаємодопомозі. Цілковиті рівність і братерство. І пригоди у них неймовірні (як для дрібних звіряток) – політ на чаплі (майже як Нільс із гусячою зграєю), галопування на коні, кермування річковим плотом. Подорож до Ониськової бабусі взагалі має вигляд небезпечного квесту із купою перешкод. Присутні й негативні персонажі – щур Шнуркогриз (він же – Шнурок) і його ватага – такі собі гопники міської фауни («Харч є? А якщо знайду?» – це про них).

  Погортавши сторінки, дізнаєтеся, як знемолочнену корову перетворити на рекордсменку, чим відлякати хмарище сарани та на яку пісеньку ловити хижого окуня. А також затямите собі нервово-паралітичні властивості ноти «ку» та відмінність між космічними транспортними засобами восьмого й дев’ятого поколінь. Все це навряд чи знадобиться в реальному житті, та хіба ж із мрій та вигадок обов’язково отримувати дивіденди? Найважливіший результат – поліпшення настрою.

  …Вслухайтеся в сутінкову тишу – і почуєте «Вальс картопляного цвіту». А згори на вас дивитиметься гостинний Всесвіт, заселений добрими й люб’язними істотами (людей до уваги не беремо).

  23

  1,1K