Рецензия на книгу

• 

  Vika_Unizhona25 ноября 2013 г.

  Якщо б мене запитали буквально декілька днів тому про мої враження, то відповідь була б дещо іншою. З перших сторінок книга зацікавила мене. Сама ідея нового постапокаліптичного суспільства не нова для мене, бо на ній побудовані «Голодні ігри», «Делівірум», «Гостья». Сама задумка цікава, проте не все до кінця продумано, а декуди є навіть деякі погрішності. Буквально до початку війни мене все задовольняло. А потім почалося… дуже погано всіх і зразу вбити, потім нелогічність дій ерудитів, дружніх. Також незрозуміла велика подієвість на невеликих відрізках часу. Таке відчуття, що автор намагався впихнути всі свої ідеї в один твір, а вийшло незрозуміло що.

  Ну тепер про те , що сподобалося. Мені сподобалася, як не дивно, ідея з моделюванням. Люди зустрічаються з своїми страхами і намагаються перебороти їх. Так спочатку це морально ослаблює, але потім дає добрий ефект. Зрозуміло, що повністю побороти всх їх не можна, бо кожен раз з’являтимуться нові, але потрібно бути готовими до них.

  
  «Но смысл не в становлении бесстрашным. Это невозможно. Смысл в том, чтобы научиться контролировать свой страх и быть свободным от него»

  Страх вибивають страхом. Це є прикладом з мого особистого життя, адже є багато страхів, з я ким я справилася і є дюжина над якими ще варто попрацювати. Чим більше страхів тим гірше, адже тоді це обмежує твої дії і бажання.

  Думаючи про всі ці об’єднання, я не впевнена які б саме обрала я. В безстрашних мені не подобається постійний ризик смерті, в дружності - неможливість бути індивідуальним, насильне щастя, в Щирості – те, що ти не можеш мати щось своє особисте і те, що часто вона є виявом грубості і невихованості, в Самопожертві – ну тут найпростіше, я і як головна героїня - егоїст, і не розумію чому я повинна витрачати своє життя, щоб іншим було добре, бути сірою мишкою, щоб ніхто не відчував себе недоскональним і безліч інших обмежень, в в ерудиції – ну не змогла б я вчитися цілий день, так це безумовно цікаво, але варто мати і особисте життя.
  
  Всі ці поділи для мене безглузді, адже людина не може мати одну якусь рису. Всі ми комочки різних емоцій поганих і добрих, але завдяки ним ми є особистостями, несхожими на інших, індивідуальностями.

  
  « Мы не одинакавые. Но ми одное целое.»

  
  Зовсім випадково я дізналася про існування другої частини. Вирішила треба прочитати. Але тепер дійшовши до середини, я зрозуміла, що це безглуздий намір, адже просто неможливо читати далі. Напевно, наступну книгу я так і не закінчу, бо вона набагато слабша, занудніша і безглуздіша за 1 частину.

  Ще я нещодавно довідалася, що у 2014 році вийде фільм. Навіть подивилася трейлер…який мене трішки здивував. У книзі головним героям 16 і 18 років, а у фільмі…десь біля 24. Акторка дуже схожа на ту, що грала в « Голодних іграх». Можливо це такий піар хід, але точно не впевнена. Звісно, що популярність книги збільшиться при приближенні часу прем’єри, так завжди є. Тому в мене певна гордість, що я прочитала її до цього буму і зможу насолоджуватися переглядом фільму.
  Оцінка : 4
  

  2

  13