Рецензия на книгу

• 

  Vika_Unizhona20 ноября 2013 г.

  Беручись за цю книгу я не чекала нічого особливого, думала, що буде пародія на «Сутінки». Проте моєму здивуванню не було меж, коли я вчиталася. З кожним моментом історія захоплювала мене все більше і більше.

  Початок…(точніше перше речення)…викликало дивне відчуття…непорозуміння. Перше, що спало на думку це п’яний, неадекватний перекладач, але заглиблюючись у сюжет, зрозуміла, що все ок.

  Сюжет захоплює, адже стільки важливих подій, нових емоцій. Все продумано, кожен нюанс, саме тому виникає відчуття, що цей твір є високим виявом наукової фантастики з елементами роману. Цим він і приваблює як і доросли, так і підлітків.
  Головна героїня…точніше 2 в 1…імпонує мені. Власник тіла – Мелані – сильна натура, яка бореться до останнього, за те, що є дорогим, проте вона має і жіночність, і здатність кохати, вона сильна, вольова,смілива. Душа – Странніца – розумна, культурна, проте й ніжна і ранима, повна співчуття і розуміння. Ці дві особистості знаходяться в одному тілі, і обом важко. Мелані кохає Джареда, а Ані…вона не може відділити себе від почуттів дівчини.

  Дуже цікавими є стосунки Ані і Єна. Не знаю чому, але з моменту, коли він заступився за неї я з зрозуміла, що вони створені один для одного. Його відданість, безмежна любов, надійність все ж підкорили цю душу. Спершу вона боялася за те , що він любить не її, а тіло Мелані, але наприкінці він довів свої почуття. Особливо мене вразив момент з кінця, де вони разом лежали на матрасі, безтурботні і закохані. Таке кохання пережило багато і ще напевно переживе, але чомусь в мене таке відчуття, що воно буде довгим і щасливим.
  Щодо Мелані і Джареда, то ця любов зовсім інша, вона пристрасна і дика. Вони кохають як в останній раз, живуть ніби останнім моментом. Саме це залишає їхні почуття вічно палаючими.

  Що я винесла для себе з цього твору? Ну мабуть те, що справжня людина – це комок емоцій, які є і добрі і погані, проте без них ми не будемо собою, а простими роботами. І це є наша перевага, адже перемагає той, кому є за що боротися. Головна ж емоція – кохання, без якої існування сіре і буденне. Тож, кохаймо і будьмо коханими!
  
  

  6

  12