Рецензия на книгу

• 

  Marlentochka15 ноября 2013 г.

  Книга насправді видалась "несподіваною". Роулінг багато критикували, тому її рішення писати наступну "дорослу" (хто читав останні книги про Гаррі Поттера, зрозуміє, що вони зовсім не дитячі) книгу під псевдонімом я вважаю більш, ніж правильним. Тим паче, вона зібрала скільки схвальних відгуків, що сумніватись у таланті письменниці не доводиться. Однак повернемось до "Несподіваної вакансії".

  Дальше...

  Книга, котра починається з неочікуваної смерті, позитивною точно бути не може (для мене смерть від розриву аневризми має свої печальні асоціації). Починаючи читати, ти починаєш плутатись у купі імен, назв, родинних зв"язків і дивуєшся, скільки всього може бути намішано у такому маленькому містечкові! Однак коли ти вже починаєш впізнавати героїв, ти розумієш, що саме такий розвиток і є реальним. Можливо, могло бути інакше, але життя занадто жорстоке, щоб тішити наші солодкі ілюзії.

  Характерною рисою Роулінг є правдивість описання її героїв. Вона витягує з їхніх душ скільки бруду, що читачі потім обурються "дуже песимістично, дуже важко читати, перебільшено гріховність" і т.д. Але скажіть мені на милість - якщо диллер мамері-наркоманки ґвалтує на кухні її неповнолітню доньку - це просто у автора фантазія розгулялась? Такого не буває? Вибачте, але це вже не горокракси, такі речі трапляються щодня. Так, на жаль, щодня. Тільки у великих містах це "нормально", бо тут "розпуста Содома і Гомори на кожному кроці", а в маленьких містечках це все приховується за стінами удаваної байдужості, благопристойності та інтелігентності (у мене останнім часом все, що стосується так званої "інтелігентності", рефлекторно викликає відразу). Бо частіш за все - це просто лицемірство і приховування своїх недоліків чи комплексів за поганенько розмальованою маскою.

  Діти-підлітки закохуються і розчаровуються, бунтують і курять по печерах, знущаються одне над одним і все одно прагнуть уваги, займаються сексом на вулиці і ріжуть собі вени під ковдрою - звісно, таке буває тільки у поганих книжках. І люди помирають тільки у поганих книжках. А насправді скрізь цвітуть квіточки, діти народжуються тільки у щасливих шлюбах люблячих батьків і завжди отримують омріяні подарунки на Різдво. Покажіть мені цей світ, тому що навіть у чарівному Хогвартсі такого не було.

  Згідна, інколи Роулінг вбиває забагато персонажів (однак це відчуття було тільки в Гаррі Поттера - Добі і близнюк Візлі мали б святкувати перемогу з усіма). Однак після прочитаного ти так повільно відводиш погляд від книжки, дивишся у вікно, потім бігом біжиш обнімати чоловіка під ковдрою, а на ранок дзвонити всім рідним і казати, як ти їх любиш - бо робиш ще один крок у розумінні того, наскільки це все цінно.

  І чисто особисте спостереження: якщо я і через декілька місяців пам"ятаю як Жирко насцяв у штани, хто така Шерлі і лікар Джаванда, і наскільки був важливий Фербразер - тобто я пам"ятаю імена, хоч я частіш за все не пам"ятаю авторів усіх, вже не кажучи про героїв - то висновок один: книга справила на мене сильне враження. Роулінг уміє писати так, щоб затягувало, щоб сидіти на кухні до світанку і чекати розв"язки.

  Окремо хочеться відзначити відмінний переклад і якість видання. «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» ніколи не розчаровує, тільки приємно дивує. А Тарас Малкович - відмінний перекладач.

  Читати, знову ж таки варто всім: поціновувачам Поттеріани, щоб далі рости з автором (але ніяк не порівнювати героїв з чарівниками), батькам - щоб розуміти дітей-підлітків, дітям - щоб розуміти життя і батьків, дорослим - щоб вчитись говорити правду, всім випадковим читачам - щоб насолоджуватись, інтелігентам - щоб знали, що маски благородства ніколи повністю не приховають затхлості суспільства.

  Моя оцінка 9/10. Зачепило, захопило, вразило.

  16

  71