Рецензия на книгу
Дочь викинга
Юлия Крён
RoksolanaKalita31 октября 2022 г.Не рекомендую читати
Спочатку книга була цікавою, потім все звелося до того, що норвежка Руна і франкська принцеса Гізела тікають протягом всієї книги від Тіра і Тауріна (спочатку я навіть не зрозуміла, що це два різні герої).
Задум хороший, але втілення погане. Руна, яка ненавиділа Тауріна, чомусь різко змінює своє ставлення до нього і приносить йому їжу, а потім взагалі з ним кохається біля моря. Гізела — принцеса, яка постійно дратує, поводить себе як маленька дитина, вона наївна, без Руни не змогла б вижити. Дія відбувається у 911-912 і 936 роках, тому можна припустити, що вірування й думки людей різко відрізнялися від наших, це зараз ми такі сучасні. А тоді життя не було таке швидке, як зараз. Хоча мене цілу книгу бісило, чому Руна й Гізела, Таурін і Тір говорити нормально не можуть, ведуть себе як тварини, як тільки Руна бачить Тауріна - вона відразу піднімає ніж на нього. Або Гізела, яка повела себе дуже тупо в кінці книги, не розпитавши у Арвіда, що насправді корисного Таурін зробив для нього.
Дуже часто авторка описує одні й ті самі епізоди знову (постійне повторення, яке мені набридало, бо думки героя я зрозуміла, але авторка відступить на кілька абзаців і знову повторить їх).
Виявляється, ця книга перша із серії про "Нормандську трилогію". Я, скоріше за все, не буду її читати. Були випадки, коли я, читаючи цю книгу, постійно відволікалась, наскільки мені було нудно читати.
Сама авторка є австрійською письменницею, народилася в м. Лінц.
Содержит спойлеры076