Рецензия на книгу
Солодка Даруся
Марія Матіос
SulfurM13 октября 2013 г.«Нікому так не є погано, як нашим ворогам, коли нам добре. Тоді ні пристрілу, ні ворожби не треба... Бо жоден сатана не має такої сили, як прості люди в час заздрості, ненависті й помсти…»За все у своєму житті потрібно платити. І не має значення масштаб вчиненого. Чи це страшний злочин, чи неусвідомлений дитячий вчинок – все одно покарання змінює протиправну дію. Як показує історія, доля – найсправедливіший суддя – і покарання визначить найжорстокіше, і вирок виконає обов’язково.
Ці твердження яскраво ілюструє твір Марії Маттіос «Солодка Даруся». У ньому подається історія однієї людини, однієї сім’ї, крізь призму якої кожен може угледіти історію Західної України 30-70 років минулого століття. Це і відголос Першої Світової війни, і панування румунів, і насильницьке вторгнення радянської влади. А «западенський» колорит і говір допоможуть краще перенестися у описувані в творі місце та час.
Головна героїня роману, як вже зрозуміло з назви, - Солодка Даруся. Епітет «солодка» - це народне прізвисько, виною якого стала давня історія. Але автор зумисне про неї замовчує, створюючи з початку розповіді ледь видиму інтригу, нерозв’язану загадку. Від давньої історії залишився тільки відголос, який проявляється в тому, що при згадці про солодке у Дарусі виникає жорстокий головний біль. Але черствим людям байдужа чужа біда, їм не цікаві причини дивакуватої поведінки, вони можуть тільки насміхатися. Тим більше, якщо для насмішки є більш ніж достатні причини – заплітання дерев різнокольоровими стрічками, щомісячні відвідини могили батька у супроводі собачої зграї, заривання у сиру землю. А ще Даруся німа, та це лише на перший погляд, насправді вона вміє розмовляти, просто не бачить у цьому сенсу.
У книзі є підзаголовок «драма на три життя». Та насправді це не драма, а трагедія. Трагедія людини, яка мимоволі стала причиною сімейного нещастя і змушена за це страждати усе подальше життя. Але, на жаль, людині не дано знати майбутнього, тим більше наслідків на перший погляд зовсім безневинних вчинків.
2294