Отзывы о книге Де немає бога
Igris22 сентября 2022Картонки на курорті
Думаю, що ця книга вже точно стане останньою для мене у Кідрука. Шість спроб. 3 провала, 2 ну так собі книги і тільки Твердиня(яка стала для мене першою в автора) справді сподобалась.
Я з разу в раз повертався до автора і давав йому ще один шанс, тільки завдяки його ідеям. Я вважаю, що ідеї його романів просто шикарні. Наприклад Не Озирайся і Мовчи, Зазирни У Мої Сни або Доки Світло Не Згасне Назавжди. Зав'язка книг прекрасна. Вони цікаві, інтригуючі, темні, важкі, навіть жорстокі, но завжди круті.
Но тут вилазить головний(на мою думку) косяк автора - його неймовірно довгі і детальні описи абсолютно всього в книзі. Я розумію, що це додає реалістичності та об'ємності історії, але у всьому потрібно мати міру. Коли цих описів вже надо багато, це починає втомлювати. Той же самий Кінг, з яким Кідрука постійно порівнюють, вміє описати героя, його характер, страхи, минуле буквально в двох словах, а Максу для цього потрібно сторінок 50-60.
Також видно , що автор ну просто гіпер-супер-капець який прошарений в техніці, металургії, ІТ, електроніці і т.д.
Ну Кідрук просто не може, щоб не завалити книги описами якихось механізмів на пару десяток сторінок.
І в цій книзі теж саме, і навіть більше. З 460-ти сторінок книги сюжет займає від сили 100. Я не перебільшую. Перші дві сотні, автор просто нам представляє по одному героїв, описуюючи кожну деталь їхнього життя.
Далі літак розбивається і всі крім головних героїв помирають, а у них самих навіть ніготь не сламався.
І все.
Сюжету більше в книзі не буде. Герої не роблять абсолютно НІЧОГО. Спробували одного разу розпалити вогонь. Нічого не вийшло і все. Посідали чекати, коли їх врятують.
І замість того, щоб розвивати герої, змусити їх зробити хоч щось, Кідрук додає нових герої, з життів наших картонок(тому що назвати їх по-іншому язик не повернеться). І знову береться методично описувати їхні життя мало не від народження.
Єдиний персонаж, що викликав хоть якісь емоції, це - Ґрейсон. Хоть він і тупий гівнюк, але тільки він не виглядав, як манекен і намагався подати, хоч якусь ідея.
Так, ці ідеї були ну так собі, деколи навіть відверто дурні, але він єдиний, хто зробив щось для виживання.
Інші ж герої... це жах. Не маю іншого слова, щоб їх описати. Єгор(умовний лідер гурту) троха попітнів над вогнем, роздав знайдений одяг з літака і все. Анна, Апшоу та інші просто висіли мертвим грузом. Не розумію, для чого вводити в книгу скільки героїв, якщо вони все рівно за книгу навіть задницю не почіхають.
Також не можу не написати про "драматичність" книги. У передісторії кожного героя сталася хоча б одна дуже жорстока або важка подія, яка мала б вибити емоції з читача, але...вона цього не робить. Тому що ми не знаємо цих людей, не віримо в них, і нам плювати на них. Для нас вони просто імена, не більше.
Як би фани не порівнювали Кідрука до Кінга, но до Стівена йому, як Маас до Мартіна.
8 понравилось508
Комментарии 3
Ваш комментарий
, чтобы оставить комментарий.
Ну я не згодна, що Кінг може описати героя двома словами))) Кінг описує все по 10 сторінок. Важливе чи ні.
Те ж "Сяйво" це 85 % описів бейзболу, архітектури готеля, кожна стаття із газети, що читає ГГ.
Типу.. Кідрука можливо й порівнюють з Кінгом, бо вони обидва замахали з описами непотрібного.
Нарешті про це кажуть!! Читаю Кідрука і щиро не розумію захоплення його книжками. Прочитала всі перераховані Вами окрім Твердині, але так і не зрозуміла, за що всім так подобаються його книжки. Герої картонні, описи затянуті, розповідається про життя якихось рандомних персонажів, які навіть найменшого відношення до сюжету не мають. Саме ця книжка у нього стала моїм найбільшим розчаруванням. Чому в книжці про авіакатастрофу мені розповідають про американський футбол? НУ ОТ ПРОСТО ЧОМУ? Якби мені було цікаво прочитати про американський футбол, я б купила собі книжку про нього.