Рецензия на книгу
My Brilliant Friend
Elena Ferrante
sdrshitdisorderr23 августа 2022 г.більше суперниці, ніж подруги
Беручи читати цю книгу, я очікувала побачити справжню дружбу. З підтримкою, розумінням, жагою захистити одна одну від всього і всіх, а в результаті.. я отримала історію про..суперниць? Вся історія наповнена заздрістю, нещирістю і бажанням стати на голову вище за свою подругу. З самого початку їхнє знайомство розпочалось з «змагань». Ліла найкраща дитина в класі, еталон знань, центр уваги і головній героїні, звичайно ж, хотілось стати такою самою. З того часу і почалось їхнє суперництво.«Я вирішила, що мушу брати приклад з цієї дівчинки, ніколи не відставати від неї, навіть якщо її це дратуватиме, і вона мене проганятиме.»
Потім зрештою вони якось та й стали подругами. «Спочатку це були заздрощі, але потім з’являвся страх. Я боялась, що з моїми ногами щось не так, і що у будь-яку мить я можу скульгавити., отже я приписувала вину за свій свій страх Лілі, у якої ноги були худенькі і рухливі.»Їх об‘єднувало нещастя в сім’ях і я думала, що вже хоч зараз ці змагання припиняться і в них стануть здорові відносини, але ні.«Наше дитинство не викликає в мене ностальгії: надто багато було в ньому насильства., ми росли з думкою, що треба ускладнити життя іншим, перш ніж вони ускладнять його нам.» В кожній їхній дії була жага перевершити одна одну і зрештою Елена стала кращою за Лілу. Поки вони були ще малими, це проявлялось лише в навчанні: вона була набагато успішнішою, її взяли в середню школу, де вона почала вчити інші мови, а тим часом Лілу, батьки якої не могли заплатити за навчання, страшно заздрила Елені. Вона ходила по бібліотекам, читала ті самі книжки і вчилась по тих самих підручниках, що і подруга, аби не відставати від неї.
Але коли вони увійшли в перехідний вік, змагання почались з новою силою: тільки тепер щей по фізичному розвитку і по увазі хлопців. В Елени одразу почали рости груди, раніше з’явились місячні, із-за чого відповідно уваги від хлопців в неї було набагато більше. Не завжди приємної уваги. «Якось після уроків мене наздогнав Джино і сказав, що вони з друзями посперечались, чи в мене справжні груди, чи то я підкладаю вату. Він говорив і сміявся.»«Той випадок мені добре запам’ятався: я тоді вперше відчула ту притягальну силу, яку викликало у чоловіків і хлопців моє тіло.»Але зрештою, хоч щось від дружби там все таки проявлялось. Але знову ж таки в підтексті з порівнянням. «До мене вони не лізтимуть, бо я негарна і місячних в мене ще немає,- сказала Ліла,- а тебе можуть і зачепити. Якщо це станеться, одразу скажи мені.»«Тими словами вона дала мені зрозуміти, що хвилюється за мене, і від цього я почувалась щасливою.»Проте це було єдине, за що я змогла втриматись. Більше нічого від здорової дружби там не було.Згодом в Лілі теж почались місячні, але поки у Елени було все лице в прищах, з’явилась лишня вага, то в Ліла все ще залишалась худенькою і гарною для інших, тому про Елену швидко всі забули і крутились біля неї лише із-за Лілі. Отже загалом, дуже сумно насправді це читати, ця токсична і нездорова атмосфера давить і від цього немає такої насолоди від читання. Не знаю, що мене чекає попереду, але поки в мене ось такі враження і думки.3225