Рецензия на книгу
El Otono Del Patriarca / The Autumn Of The Patriarch
Gabriel Garcia Marquez
VolodyaKoval30 апреля 2022 г.Вечірка одного пристарілого
Правда чи вигадка – яка різниця? Все стане правдою з часом, будь-яка фігня!Читаю я відгуки, і тут: "Маркес заважкий для мене", або "Не дочитала до половини, заплуталась", або "Сюжет приївся вже до середини книги, Маркес графоман". Панове, ми що різні книги читали?
Я читав, читав, читав, а Патріарх все не помирав. Взагалі-то Патріарх досі живий: він переродився у казковій країні під назвою Росія, і ніяк не може нажертися з корита влади. А поки патріарх зійшовши з розуму руйнує мою країну, я під звуки сирен авіатривоги напишу цей відгук.
Якщо він питав, котра тепер година, йому відповідали: «Яка накажете, мій генерале!»Читати цю книгу - це як поринати у дивний сон, у якому з кожною сторінкою все стає абсурдніше та незрозуміліше. Цей сон як липке болото, у якому ноги не мають сили рухатися, ви бачите усю тупість влади генерала, який уже навіть нічим не володіє, за нього країною керують чиновники. Ми бачимо людину, яка хоче бути любимою, але бажає взяти цю любов силою: накидується на жінку, яку вподобав і не роздягаючись бере її. Та це не насичує його, самотність стає все сильнішою, адже матір, єдина душа з якою він міг поговорити, яка дійсно його любила, померла. І тут він знаходить жінку, яку дійсно полюбив, і що він робить? Боїться брати її силою, а відноситься до неї з усією ніжністю, на яку здатен.
От і маємо в залишку жалюгідну людину, яка наділена всевладдям. Ця жалюгідність дуже дорого обходиться громадянам країни, настільки дорого, що навіть моря не вистачить щоб оплатити їх борги. Доречі про море: він у молодості пішов на війну, щоб побачити море, яке у своїй старості продасть. Продав мрію, продав країну, продав себе та помер у жалюгідній позі бідняка, лежачи на підлозі з рукою під щокою.
Насититися владою неможливо не лише до кінця нашого світу, а й до кінця всіх інших світів.З Маркесом в мене особливі стосунки. Я у його книгах живу, відкриваючи дорогу уяві. Варто лише відпустити текст з щільних пласкогубців логіки та відчути, а там можливо і почуєте подих генератору вітрів, що імітує вітри з моря, адже море наш генерал продав.
Содержит спойлеры6288