Рецензия на книгу

• 

  VolodyaKoval5 апреля 2022 г.

  Кажуть, смерть - це щасливий берег

  З Донною Тартт у мене пов'язано чомусь дуже багацько емоцій. Читав "Щиголь" - досі відчуваю запах дерева з меблевої майстерні. Читав "Таємну історію" - досі чую шурхіт брудних простирадл серед ночі. Ось прочитав нарешті "Маленький друг". Що ж, тепер запах застояної отруйної води з водонапірної вежі буде завжди зі мною.

  
  
  Це її стурбувало — справді, людина, яка не бачить сенсу життя, могла легко загинути від депресії...

  Багато відгуків про цю книгу говорять, що вона нудна, що не має розв'язки, що не розкритий до кінця сюжет, а й взагалі авторка поводила нас за ніс. Як на мене нічого подібного. Я отримав стільки насолоди від читання, скільки не отримував від набагато сильніших сюжетів. Все через те, що Донна Тартт дуже добре орієнтується на людській психології. І ось я вже не слідкую за сюжетними перепетіями, а просто відчуваю. Відчуваю майстерно складені сцени, відчуваю прекрасні діалоги, відчуваю запахи (яким Донна надає особливе значення) і відчуваю персонажів. У книзі є багацько цікавих персонажів, які через свою неоднозначність набувають неймовірної об'ємності, але ми поговоримо про головну героїню.

  
  
  Він скалився в блаженній усмішці фанатика, випромінюючи чи надію, чи придур - дивлячись як подивитися, звісно.

  Усю книгу ми споглядаємо процес дорослішання Гаррієт. Вона, начитавшись пригодницьких романів вирішує знайти вбивцю свого брата, і дуже скоро розуміє, що все не так просто у житті. План з змією провалився, револьвер вистрілив аж занадто сильно, а вбивця виявився зовсім не вбивцею. Що ж це реальність, яку Гаррієт мусить прийняти. Окремої уваги заслуговують відносини Гаррієт зі смертю. Вона обмацує її з різних боків, визначає єство смерті, аж доки не проходиться по межі життя у кінці роману.

  
  
  Ну, це дитинство, світ ненавидіти. Світу начхати

  Якщо брати книгу в цілому, то перша половина - це рафіноване задоволення, а друга була для мене лише інерцією першої частини. У першій частині є ноти містики, символізму та й написана вона неймовірно, проте можливо саме таке враження і хотіла справити авторка: з захопленого та цікавого дитинства, ми повільно скотилися у сіру буденність.

  Содержит спойлерыОткрыть

  1

  134