Рецензия на книгу

• 

  caravaggio

  4 июня 2013

  Отже - моя перша здибанка з перекладацькою діяльністю Ю. Андруховича. В англійській мові я й сам трохи тямлю і Гамлета читав (і перечитував) у Оксфордському виданні 1987 року з коментарями Джорджа Річарда Гіббарда. Принцові поневіряння мені запали в душу ще в шостому класі, коли я мав нагоду прочитати всього лиш уривки трагедії за відсутністю повНого тексту у бібліотеці. Це я вперше читав Гамлета повністю українською. І в мене було відчуття, що перекладач не однаково старався над усіма діями. Деякі уривки дуже шершаві і негармонійні. Найочікуваніші монологи відверто розчарували. Може, коли читаєш переклад людинини, яка працює над текстом 20 років, як от Максим Стріха з Пеклом «Божественної комедії», то на майбутнє ставиш занадто високу планку для перекладачів?
  Окремо хочеться відмітити ілюстрації. Вони чудові. Кращих і не міг уявити.

  7 понравилось

  0

  49