Рецензия на книгу

• 

  Аноним23 марта 2022 г.

  Сестри Оля та Анна Короленко несподівано успадковують старий будиночок двоюрідної баби Ярини. Що з ним робити поки що не ясно, адже будиночок знаходить у чорта на рогах, тому Оля їде подивитися на нову власність. Виявляється, що на непоказну хатку є багато охочих, і охочі ці якісь підозрілі своєю настирливістю. Серед односельців ходять легенди, що родина баби Ярини володіла таємним скарбом, чим і пояснюється настирливість. Перебираючи старі речі, Оля, з певними пригодами, знаходить у сховку у старій скрині щоденник баби Ярини. Читаючи цей невеличкий зошит, сестри занурюються у історію Ярини, її життя і кохання, пізнаючи свою родичку наново.

  Минулого місяця читала іншу книжку Цикіної «Остання крапля». Тоді мені сподобалася і історія, і іронічний стиль її подання. Дізнавшись, що це другий роман авторки, я намагалася знайти перший. На жаль, у бібліотеці його не було, а потім сталося 24 лютого. Трішки пізніше Якабу відкрило доступ до електронних книжок, де я і знайшла цей роман. Скажу відверто, сподобалося мені набагато менше. Надто багато дії, яка періодами нелогічна і незрозуміла. Поведінка що Олі, що Анни іноді викликала бажання стукнути по голові для протверезіння. Таємничість Назара, який нібито намагається допомогти, виглядає дивно. Різало око «бандерівці» з вуст волинянки тих часів. Здивувалася святкуванню Дня Перемоги у 1946 році (може я чого не знаю?). Ім’я однієї з негативних персонажів – Зеля. Так і не ясно, що саме мали на увазі батьки, даючи таке ім’я, але в мене воно стійко асоціюється з нашим преЗедентом, а в уяві малювалася така собі мамця Гру у рожевому спортивному костюмі.

  7

  82