Рецензия на книгу

• 

  DianaStratiichuk17 марта 2022 г.

  «Рік у Провансі» — це зовсім не оповідь про подорожі і навіть не путівник, а страшенно розважальна серія нарисів про життя серед французів у кожну пору року, про прийняття (принаймні до певної міри) їхньої культури, і намагатися насолоджуватися всім, що може запропонувати ця прекрасна країна.

  Мені сподобалося читати цю книгу про Прованс, оскільки автор розповідає про людей, їжу та місцевість Провансу.

  Це моя перша прочитана книга у жанрі «література про подорожі», я не знала, чого очікувати. Але в книзі Пітера Мейла «Рік у Провансі» я була здивована, наскільки захоплюючим було читання, без потреби в особливому сюжеті. Після кар’єри на Медісон-авеню, Мейл змінює своє життя і поселяється в химерному та вигадливому Провансі, розташованому на південному сході Франції. Мейл і його дружина розуміють, що їм потрібно багато чого навчитися, орієнтуючись у новому оточенні.

  Структура роману досить проста — кожен розділ — місяць у році, — але спостереження Мейла врізаються в суть провансальського життя, не лише на приховані дорогоцінні камені та характерні якості регіону, а й на основні мотиви людей, як вони рухаються і думають. Частиною є зустрічі з усіма персонажами — сантехніком, сусідом-самітником, м’ясником, небажаними гостями. Книга проста, але дуже захоплююча, особливо коли Мейл вчасно розкриває маленькі ласі шматочки, які перегукуються з прихованим культурним суперництвом. Одне слово застереження: не читайте на голодний шлунок! (Пізніше, ви зрозумієте чому)

  1

  80