Рецензия на книгу
The Ballad of Songbirds and Snakes
Suzanne Collins
Аноним11 февраля 2022 г.10 Голодні ігри вітають Вас...
«Сноу» — це сніг, а він завжди зверху!
Ось такий сімейний девіз сім’ї Сноу, раніше багатої та могутньої. Та то вже в минулому. Зараз все, що залишилося з тих статків — це квартира в центрі Панему та родинна гордість. Та й від самої сім’ї лишилися тільки Коріолан, його кузина Тигріс і їхня старенька бабусенція, яка трішечки несповна розуму.
Довго налаштовувалася на книгу, бо не дуже охоче читаю про героїв, про яких відомо, що з ними стане далі. Але побоювання були марними. З цікавістю спостерігала становлення та трансформацію Коріолана в майбутнього президента Панему. Ще можна прослідкувати якими були Голодні ігри в минулому і хто приклав руку до їх майбутніх змін.
Це вже 10 Голодні ігри після перемоги. 16-літній Коріолан та його однокласники стають першими менторами трибутів з дистриктів. Йому призначають дівчину з 12 дистрикту — Люсі Грей Берд. Хлопець не був поганцем, він в міру співчутливий, іноді добрий. Та виховання має великий вплив на характер і вчинки Коріолана, він завжди пам’ятає про свою вигоду. Справжніх друзів у нього немає. Разом з Люсі вони домовляються допомогти одне одному дійти до перемоги та бажаного.
Дізналася багато цікавого: чому Коріолан полюбляв білі троянди, чому заборонив співати у дистриктах. Сподобалося як авторка показала й хороші, й погані риси хлопця. І як оте хороше зникало від впливом обставин та часу. Як перше кохання та зародки дружби переростають у безжалісність і зраду. Як на мене, Коріолану більше підійшло би прізвище Ashes (Попіл), бо всі, хто заважав Сноу вкрились попелом забуття. Книга захоплююча — раджу. Читайте й робіть власні висновки. Та не забувайте: література суб’єктивна.
056