Рецензия на книгу

• 

  Аноним30 апреля 2013 г.

  А тепер прийшов час розібрати останній великий роман Федора Михайловича Достоевського - "Брати Карамазові". Я,звісно,й до цього вже читав Достоевського,а саме його "Злочин і кару"(два роки тому і то за шкільною програмою). Так,цей твір мені звісно сподобався,але не вплинув настільки,як це зробили "Брати Карамазові". Може справа у творі,чи все ж таки у віці? Я схиляюсь до другого.
  Ну,а тепер безпосередньо до роману. На мою думку,в ньому найбільше,ніж у всій іншій творах Достоевського,проступають біблейські мотиви ті роздуми релігійного характеру(наприклад зустріч усього сімейства Карамазових з приводу справи Дмитра Федоровича у старця Зосіми,розмова Івана та Федора Карамазових із Смердяковим на релігійну тему,проповіді Зіновія та багато інших епізодів.)
  У "Братах Карамазових" так само як і в "Злочині й карі" є образ вбивства,але у "Братах",на перевагу "Злочину",справжній убивця залишається безкарним(я гадаю,що самовбивство Смердякова ми не будемо вважати за цю кару). Але ж,також,в обох творах присутній глибокий психологізм особистої провини(муки Дмитра Карамазова з приводу своєї підлості стосовно Катерини Івановни та можливого вбивства слуги Григорія,потім ті ж самі муки Івана Федоровича після слів Смердякова).
  Ще один момент,якого я хотів торкнутися - це образи трьох братів(Дмитра,Івана та Олексія). На мою думку вони є прикладами трьох "шляхів розвитку" людини,на які поділяють людей гностики:"соматики"(Дмитро Федорович),"психики"(Іван Федорович) та "пневматики"(Олексій Федорович). Ну,або ж люди тілесні,душевні й духовні. Я,звісно,можу помилятися,але при знайомстві з новим поколінням Карамазових у мене одразу з'явились думки з приводу цієї гностичної типології. Може Достоевський і не звертався до гностичного вчення,але це вчення могло залишити свій відбиток на православній містиці,до якої Федор Михайлович не міг не звертатися.
  І на сотанок ми підійдемо до філософського наповнення твору.На мою думку,у цьому романі можна виділити( зараз я звернусь до термінології,що зазвичай стосується Григорія Сковороди) своєрідні "сили" - частини роману у яких зосереджена уся філософська наповненість твору. Я класифікував(але я звісно міг щось і забути) шість сил у цьому романі.Перша - це зібрання Карамазових(та ще декількох людей) у старця Зосіми з приводу суперечки Федора Павловича та Дмитра Федоровича.Друга - останні слова Зиновія(а саме його повчання),записані Олексієм.Третя - поема складена Іваном Федоровичем Карамазовим під назвою "Легенда про Великого інквізитора". Четверта - діалог Івана Карамазова з чортом. П'ята - звинувачувальна промова прокурора проти Івана Федоровича. Та шоста - промова Олексія над каменем Ілюшеньки.
  На цьому я,мабуть,і закінчу.

  13

  82