Рецензия на книгу

• 

  KatyaKovalik6 февраля 2022 г.

  Лорен жила буденним життям. Працювала в лікарні, допомагала людям.

  Доки одного разу не потрапила в жахливу аварію. Вона опиняється в комі, за крок від смерті та життя.

  Артур — молодий архітектор. Він винаймає квартиру, планує щоденні справи. І одного дня у квартирі він зустрічає молоду дівчину, і не розуміє як вона потрапила в помешкання.

  Виявляється що це власниця квартири — Лорен, і хоч вона дуже рада що нарешті може поспілкуватись з кимось, все одно не розуміє чому саме Артур може бачити її, говорити з нею.

  Можливо Артур — остання нитка, яка не дає Лорен втратити себе десь між небом і землею? 

  І лише його любов здатна повернути її до життя…

  Декілька років тому я побачила фільм, і коли на очі потрапила книга з такою ж назвою, я зрозуміла що хочу прочитати цю книгу.

  Можливо через те, що я бачила фільм і знала кінець, не було дуже цікаво читати, принаймні перші сторінки книги, але потім книга почала викликати в мене емоції — я сміялась, я плакала. Деколи я зупинялась на моментах, фразах та обдумувала їх. 

  Обожнювала моменти де з‘являвся персонаж — Пол, компаньйон Артура. Сцени з його участю викликали в мене посмішку, інколи й щирий сміх.

  Були моменти де я і сліз не могла стримати, хоча я любителька погортати сторінки вперед і спойлерити собі.

  Ще мені сподобалось як пише Марк Леві, тому я буду продовжувати читати його книги

  + Стиль автора

  + Персонажі. Кожного персонажа я розуміла, відчувала їх.

  Мінусів я не замітила.

  Рекомендую прочитати, коли хочеться якоїсь недовгої, але чуттєвої історії.

  3

  380