Рецензия на книгу
Доця
Тамара Горіха Зерня
YanaGudz8 января 2022 г.Кажуть, що у кожного покоління буде своя війна. Наша вже нас наздогнала...
Як на мене, ідеєю цього твору є зображення життя людей під час війни на Донбасі.
Стільки щемливих та страшних історій, що мимоволі виникає питання - усе й насправді так?
Чи ще гірше?
Головна героїня разом зі своїми друзями організовує неофіційний волонтерський загін та усіма можливими правдами і неправдами допомагають хлопцям із передової.
Не було жодного розділу, коли б у мене не лилися на книгу сльози - цьому виною і моя надмірна сентиментальність, і жахливі події, що відбуваються на території твоєї країни.
Просто карається серце.
Розрадою ставало те, що авторка, описуючи таку страшну сторінку нашої історії, змогла зберегти баланс, і не наповнила книгу суцільним негативом.
На фоні усього цього жаху люди не забувають про життя - жартують, закохуються - продовжують жити.
Бо не знають, скільки часу їм на це відведено...
В анотації до книги вказано, що вона - про любов. Здається, навіть про любов до Батьківщини.
Я ж для себе вбачаю у цій любові набагато більше.
І до Батьківщини, і до ближнього, якому прагнеш допомогти навіть ціною власного життя.
А, можливо, навіть до чоловіка, якого нещодавно вважала ворогом...
І недаремно твір отримав відзнаку "Книга року ВВС" за 2019 рік.
Дебют авторки відбувся настільки вдало, що, я впевнена, "Доцю" читатимуть ще дуже й дуже довго.
Головне - щоб вона перестала бути актуальною...51,4K