Рецензия на книгу
Судьба и характер
Вальтер Беньямин
daphnia30 ноября 2021 г.Свого часу поява звичного вже сьогодні друкарського станка стала причиною революції (яка, на щастя, обійшлася без спалення міст та відрубування голів). Революції у мисленні, а головне – у ставленні до такого штучного (колись) товару, як книга. Десятки, сотні, тисячі однакових книг, що не відрізняються одна від одної – а головне, й від оригіналу! – жодною плямкою. Переписування книжок у монастирях відійшло у минуле разом із затребуваністю майстрів та підмайстрів, які вміли малювати красні літери, тримати рівність рядку та і взагалі якось не відволікатися від копіювання вручну.
Через кілька століть (які явно супроводжувалися болісними рефлексіями, які ми, на щастя, так ніколи і не прочитаємо, бо фейсбук вигадали дещо пізніше), людство стикнулося із черговою революцією, яку скрізь оптику свого світобаченням намагався описати Вальтер Беньямін. Із революцією технічного прогресу.
Будь-який витвір мистецтва тепер міг бути скопійованим – технічно відтворюваним! – будь-ким. Ці нескінчені ідентичні копії так налякали молодого філософа, що він, спочатку спитавши, так і що ж тепер буде із оригіналом, потім несвідомо (?) заклав основи для того, аби популярну культуру демонізували до стану майже фашизму. Нема, каже автор, в цих ваших фейсбуках, тобто кінотеатрах і популярних книжонках аури, яка є у справжніх витворів мистецтва, а копіювання їх позбавляє й оригінал справжності. І взагалі мистецтво перестало змушувати напружувати відчуття та уми, а стало на рейки розважального.
Але, тут же каже нам йуний трішки шизофренічний марксист, це харашо! Бо час зараз революційний, елітарне мистецтво має померти і на зміну йому має прийти революційні народні маси із їхньої масовою культурою. Ура, товаріщі.
Історія-то потім показала пану Вальтеру, як сильно він помилявся, але вже було запізно. Амінь.4424