Рецензия на книгу

• 

  Аноним17 ноября 2021 г.

  Майбутнє, без майбутнього

  Чесно кажучи, заставив себе дочитати до кінця. Книга зовсім не зацікавлює читача, і як підмітила автор, я не знаю за що борюся. Але давайте по порядку.

  Концепція майбутнього. Під час прочитання складається відчуття, що події в книзі відбуваються в паралельному всесвіті, враховуючи дату якою підписаний останній лист ГГ (1 жовтня 2019, 11:11), і назву серії (Інша реальність). Але це виглядає дуже недоречно, враховуючи стиль написання, до нього повернемось пізніше.  В описі книги написано:

  
  Майбутнє, де можна поспілкуватися із померлими близькими...

  Але я не побачив цього майбутнього. Ми навчились копіювати свідомість, але досі їздимо на автобусах, літаємо на літаках, їздимо на ескалаторах і тд. Де мої кібернетизовані протези, де літаючі велосипеди, де імпланти прямо в мозок, де віртуальні помічники в реальному часі і тд? Єдине що дійсно згадала автор про майбутнє, це медицина і нові штампи грипу, від яких ми досі помираємо, але я думаю це зв'язано з останніми подіями в світі, якби не епідемія ми і не згадали б про це. Повторюся, автор виправдовує це паралельним всесвітом, де такі ж люди як ми(в книзі згадується, що не всі європейські країни підкорюються всесвітньому закону про копіювання) розвинули саме цю технологічну гілку. Хоча це досить тупо, враховуючи, що щоб скопіювати свідомість слід розібратись, як мінімум, в нейроінженерії  та нейрохірургії на рівні який значно перевищує наші сьогоднішні знання, а це неможливо без розвитку інших галузь науки, все взаємопов'язане і ми не змогли б, скажімо, відкрити антибіотики не винайшовши мікроскоп.

  Етичні закони. У науці не існує поняття етичності, ми тестували вплив наркотиків на людей без їх відома, а тут ви мені кажете, що ми дружно погодились не записувати свідомість людини у жодну біологічну або механічну оболонку, серйозно. Та це перше чим ми б займались! Я уже уявляю, як не виплативши до кінця кредит в банку, перед ти як відкинутись, кредитори змусили твою свідомість, на приклад, працювати оператором у групі підтримки якогось продукту. Таке собі цифрове рабство, уявіть собі наступний діалог.

  -Доброго дня, ви зателефонували на гарячу лінію Немайрософт, чим я можу вам допомогти?

  -Мій комп'ютер зламався.

  -Ви намагались його перезавантажити?

  -Він не вмикається!

  -Перевірте чи під'єднані до нього усі провода і чи працює ваш монітор.

  -Ти знущаєшся, я по твоєму такий тупий!?

  -Ну, тупий це досить відносне поняття ...

  -Тобі надоїла твоя робота, бо я можу влаштувати тобі довічну неоплачувану відпустку, якщо ти розумієш про що я!

  -Я уже 240 років на цій роботі і, нажаль, жоден з вас не зміг мене звільнити. Я вже скільки часу мрію про те, щоб нарешті остаточно здохнути, ви навіть не уявляєте собі.

  -(Завершує дзвінок)

  Для економіки це ж золота жила, уявіть у вас робітник, який не втомлюється, не захворіє, не вимагатиме медичного страхування, а для чого він і так уже мертвий.

  Технічна реалізація. Як їм вдалось записати мертвих на, так звані, сервери, чому вони можуть користуватись загальним інтернетом, чатитись з іще живими людьми але не можуть, не втрачаючи голови, керувати електронним таблом, чи розумною кавоваркою?

  Об'єктивні речі. Ну, це вже смішно в нашому світі не існує нічого постійного, ручка, яка стоїть у мене на столі зараз і ця ж ручка через секунду, будуть зовсім іншими об'єктами. Протони і нейтрони, перебувають в постійному русі, ми не можемо просто взяти і зафіксувати їх у одному стані, через це концепція об'єктивних речей, через які можна ще й подорожувати в минуле, просто неможлива. Та й звідки фізичному об'єкту з'явитись в цифровому світі?

  Імена. Я розумію, що автори іноді не дають імен головному герою, щоб читач сильніше асоціював себе з ним, але не дати ім'я жодному герою, окрім Ліни, працівника комітету повстань та її кота Слоника, для мене було трохи дивним, хоча будучи в команді бетарідерів, іноді бачу таке, але це перше на що звертають увагу. Відсутність географічних точок теж не добавляє плюсів авторові.

  В загальному, автор досить цікаво підносить ідею загробного життя. Хоча, я чекав далекого майбутнього з повстанням машин, якими керують мертві. Я впевнений, ця книга знайде свого читача, але я не один з них.

  
  

  0

  181