Рецензия на книгу

• 

  yarynafirko31 октября 2021 г.

  Ви ніколи не забудете цієї книжки.

  Талант і матеріал нічого не варті без дечого, чи Селбі володіє й що проявляється у нього на кожній сторінці кожної книжки.
  

  Любов- прощення й співчуття, Що підносять дух усіх ганебних псів, які населяють його світ: загублених, порочних, бездушних і нерозумних. Мистецтва полягає в його здатності олюднювати те, що здається не людським і таким чином водночас робити людянішими й читачів. 
  

  Ніхто не вміє передати нутряного почуття Людського страждання так, як Селбі, – ці жорстокі галюцинації про милосердя, про мир, про любов, про легку прогулянку; про ницівний біль героїнової ломки; Задушливо лють батьківської-подружньої клаустрофобії; скрип гвинтиків параноїдальної манії, що затягуються тугіше; страх перед неминучим світанком.
  

  У книзі йдеться багато про що. Здебільшого про любов. Якщо точніше,вона про те, що може статися, коли любов збивається зі шляху.
  

  Роман має дивовижна структуру. Але в ньому було щось дивне. Коли я розібралася, то зрозуміла: щоразу, як з персонажем мало статися щось хороше,– ставалося щось лихе. Через це я не могла збагнути, хто в романі головний герой. Проте героєм була не Сара, не Гарі, не Тайрон, не Меріон. Героєм був ворог цих персонажів: Залежність.
  

  Книжка проголошувала перемогу Залежності над Людським духом.
  

  В Індуїзмі є два головних божества — Шива і Калі. Шива- бог творення, а Калі- богиня руйнування. Вони діють разом. Одне не може існувати без другого. Добро і зло. Між ними рівновага. Селбі пише про Калі. Він пише про темряву. І в цій темряві Селбі вмикає ліхтарик і шукає нашу людяність. Він плекає той крихітний, але безцінний діамант любові, загублений у світі зла. Він показує, що значить бути людиною. Його слова просто горять на сторінці. Як зашморг руках ката, ці слова залишають о печений слід нашої втягнуть вас у тебе підземелля, яке ми, люди, будуємо під пеклом. Чому ми це робимо? Бо ми вибираємо жити мрією, а не життям.
  
  

  3

  603