Рецензия на книгу

• 

  LeRoRiYa8 февраля 2013 г.

  Книга глибока. Яскрава точка в трилогії. Але ж яка кривава! Стільки людей загинуло. І винних, і безвинних, але всі вони однаково були людьми. Не впевнена, що про такий світ варто читати підліткам, нерви яких ще не окрепли. Навряд влада, яка повалила режим капітолійського процвітання буде кращою за попередню... Проте хоча б Ігри припинилися. Майбутнє дітей в безпеці, це вже щось, еге ж? Читала я не відриваючись. Що далі? Що?Що? Який жах, гірше бути не може... кожного разу, коли я так думала, виявлялося, що може. Хліба й видовищ вимагали капітолійці. Вимагати цього у нас в крові, це наш інстинкт. Мабуть, тому ця трилогія підкорила світ й розійшлася мільйонними тиражами. Тому вона вразила мене настільки, що я не тільки поставила їй п'ять зірочок, а ще й додала її до переліку улюблених. Але її сторінки буквально просякнуті кров'ю. Читала її весь день. І зараз всередині у мене порожнеча. Порожнеча й розгубленість. І голова болить. І в грудях тяжко-тяжко. Хай там як, щасливого фіналу бути не могло. І не було. Мені аж млосно від думки, скільки в цій книзі болю й смертей. Навіть ті, хто вижив, мають понівечені душі. Ось і все. Спонтанна наболіла рецензія. Навіть не рецензія. Це просто емоції.
  

  
  Бувають і гірші ігри.
  Кінець

  23

  53