Рецензия на книгу

• 

  Nodaywithout7 февраля 2013 г.

  Нова книжечка про Манюню вже не така, як була перша.
  Менше справді смішних моментів і більше жорстокості.
  Шкода було дівчат, коли їх постійно били. Невже батьки можуть бути такими?

  Плюси:
  Історія про табір. Весело, реально. Зразу згадувала своє дитинство та табори, вожатих. Кожного разу приїжаючи я плакала та просилась додому, а відїжаючи ми всі плакали один за одним і хотіли повернутися. Табір – це місце, де справді я почувалася трішки дорослішою. Можна було витворяти все що хочеш, ходити куди хочеш (ми також втікали, але лише до магазину та на море), бавитися в ігри та насолоджуватись прекрасним відпочинком.
  Роман Манюні. Без пояснень цитатою нижче:
  

  
  Лук, картошка, огурцы,
  Помидорчик красненький
  И морковка рыжая,
  Перчик зеленый.
  Ешьте, ешьте, деточки
  Родные мои,
  Наши овощи
  Будут вас кормить!

  Дід Мороз. В моєму житті діда Мороза не було і немає. Зате у мене є Св. Миколай, якому ми також писали листи. І досить часто ми з сестрою обмінювалися різками (прутики, за погану поведінку їх видає Миколай).
  

  
  Я в этам году вила себя очень-очень хорошо нещитая несколько раз. Дедушка Мароз».

  Величезним плюсом цієї книжки є те, що вона заставляє згадувати схожі моменти у власному житті та додатково з них посміятися.

  12

  35