Рецензия на книгу

• 

  giggster4 февраля 2013 г.

  Як на мене, збірка не вдалася. Оповідання ніяк між собою не зв'язані, переважно, бляклі, та й взагалі відчуття, ніби підбірали їх за остатковим принципом – аби щось дати, раз попросили. Непропорційно багато авторів з Північної Африки, звідки і сама укладачка, Надін Гордімер, але три оповідання – Гордімер, Ндебеле і Мфалеле – виглядають як одне, настільки вони схожі за сюжетом: бідні-бідні негри. Характерно, що твори, напевно, найяскравішого письменника ПАР і теж Нобелівського лауреауту Кутзее до збірки не потрапили. Можливо, саме тому, що його твори дещо складніші за ідеєю.

  На загальному сірому тлі виділити можна тільки оповідання Апдайка «Путешествие в страну мертвых» – історія про поступове згасання життя хворої на рак, розказана іншою людиною. Як завжди майстерно вдалося вжитися в образ головного героя Сарамаго, цього разу він розповів дуже реалістичну історію з життя зовсім не реалістичного кентавра, що блукає Європою. Веселою вийшла оповідь про соціальне падіння родини через те, що їхнього сина не взяли до елітного дитячого садку у Манхетені, у Вуді Аллена.

  Ось і все. Решту творів навіть і згадати нічим. Якісь нариси без виразного сюжету і кінцівки, які зовсім не обов'язково читати.

  7

  168