Рецензия на книгу
Унесенные ветром
Маргарет Митчелл
ViktoriyaLevcun7 сентября 2021 г.«Віднесені вітром» Маргарет Мітчел
Цей роман надзвичайно довго припадав пилом в мене на полицях. Дуже довго хотіла його прочитати, адже така кількість позитивних відгуків просто привела мене до того, що я його прочитала
І розчарувалася
Перший том читався набагато швидше ніж другий. Почала читати з таким ентузіазмом та захопленням, але під кінець я просто чекала того моменту, коли вже закінчиться ця історія.
Мені дуже сподобалася сама історія. А також деталізовані описи природи, будинків, нарядів та воєнних подій, які взагалі не заважали самому розвитку сюжету. Атмосфера роману просто неймовірна
Але герої... Вони мене просто розчарували
Для всіх(спочатку і для мене) такий ідеальний чоловік як Рет Батлер, видався зовсім не ідеальним. Так, я згодна з тим, що він завзято боровся з системою громадського устрою, який просто не звертав уваги на думки оточуючих людей. А така його риса характеру, як говорити правду в очі і не приховувати нічого, мені дуже сподобалася. Також його ставлення до дітей мене надзвичайно потішило.
Але... Його відношення до Скарлет мене просто вбило. Прекрасно знаючи про те, що вона кохає іншого, він все рівно взяв її заміж. Але ми бачимо негативний результат цого. Її холодність та байдужість до Рета, думки про іншого чоловіка і таке інше. А що Рет? Він безпідставно ображає її, називаючи повією, хоча вона була завжди вірна йому. А він їй ні. Він гуляв та напивався до безтями, обґрунтовуючи це тим, що дружина не кохає його. Але ж він знав на що йшов.
Про Скарлет можна також багато чого сказати. На першу думку вона мені здалася егоїстичною та меркантильною істеричкою.
Так, я згодна з тим, що вона єдина хто боролася і досягла тих цілей до яких йшла. Не дивлячись на всі біди да нещастя, які траплялися їй на шляху. Ціною своєї совісті та честі, врятувала своє життя та життя своїх близьких, роблячи все, що в її силах. І знаєте, до кінця книги, моя думка не змінилася. Адже в деяких моментах можна було себе вести зовсім по іншому. От наприклад по відношенню до своїх дітейТаке було враження, що вона їх вважала за непотріб.
Говорячи про Ешлі, це взагалі окремий експонат в романі. Єдині емоції, які зміг в мене викликати, так це жалість та відраза. Його неможна назвати чоловіком. Просто розмазня та підкаблучник, який завжди ховався за чиєюсь спідницею.
Єдиний персонаж, який мені більш менш сподобався, так це Емілі. Добра, смілива дівчина. Але її довірливість мені здається дуже перебільшена. Занадто добре відчувається придуманість персонажу. Адже мені здається, що таких людей, як Мілані ніколи не існувало і не буде існувати. Щоб навколо себе бачити тільки одну доброту та шляхетність... це занадто.
А тепер можете закидати мене гнилими помідорами, бо роман, скоріше за все, перечитувати більше не буду(
4426