Рецензия на книгу

• 

  Аноним26 января 2013 г.

  Увидев в магазине, решил что вот, вот оно - я дождался и вышла восьмая книга из цикла "Темная башня". Взяв в руки и полистав ее с удивлением обнаружил что это продолжение 4 книги (Чаклун та сфера. Темна вежа ІV), но меня это не остановило и в тот же вечер я погрузился в чтение (хотя я ожидал что выйдет именно продолжение странствий Роланда). Приятно было снова окунуться в мир "ка-тета" стрельцов идущих к Темной башне. Но на самом деле эта книга, это отступление от семитомного цикла, рассказ поведанный Роландом своим попутчикам, чтоб скоротать время пересиживая бурю. Книга написана в интересном стиле - рассказ истории Роландом, главный герой которой (Роланд в молодости) в свою очередь тоже пересиживает бурю и рассказывает историю...

  "Страшна буря, болото, повне жахів, стовп, увінчаний головою, — все це побачив Кінг і зрозумів, що хоче побачити й інше. Так з`явилася ця книга про пригоди відважного стрільця та його друзів після того, як вони покинули Смарагдове місто."
  

  
  
  — Це ті, кого Юк весь час нюхом чує позаду?
  — Не знаю. — Роланд хотів було додати, що у дивних пухнастикових думках було присутнє ще щось, але вирішив промовчати. Стрілець багато років провів без ка-тету, і для нього стало звичкою тримати все в собі. Звичкою, якої йому треба було позбуватись, якщо він хотів, щоб тет залишався міцним. Але не тепер, не цього ранку…

  4

  17