Рецензия на книгу

• 

  youngpersephone5 августа 2021 г.

  «Нортенгерське абатство» Джейн Остен, стало початком мого знайомства з творчістю цього автора, і признатись чесно, я закохалася. Лад авторки, я ладна порівняти з свіжими фруктами, її мова немов свіжість серед спекотного дня. Вона настільки легка(але не в своїх порівняннях), захоплююча та іронічна. Подеколи здається що ти втрачаєш межу де Остен пише серйозно, а де ні, і це надає їй свій особливий шарм який робить текст впізнаваймим. Її істинно англійський гумор і тонкий психологізм немов змушують текст дихати. Її мова, можливо, не так глибинна як у Бронте, в ній не так багато скритого сенсу і переносних значень, але мова Остен, справді чаруюча. Вона так тонко поєднює межу ідеї, сюжету та відтворення її в реальності, що здається, немов найкраща подруга сидить навпроти тебе і розповідає невпинно історію з життя котра затягується аж на триста сторінок.
  А тепер про саму книгу. Кетрін Морланд - сімнадцятирічна дівчина, яка занадто серйозно сприймає все що читає на сторінках улюблених книжок, уявляя себе героїнею готичного роману. Шляхом помилок вона вчиться пізнавати, хто її істинній друг, в знаходить своє кохання. Книгу я б назвала легким чтивом на відпочинку. Саме в момент, коли хочеться відпочинку і бездумного чтива, ця книга - ідеальний варіант. Вона настільки легко читається, і це зовсім не від легкої мови чи захоплюючого сюжету, а від майстерності Остен подати все в своїй красі. Атмосфера англійського містечка Бат, схожого на звичайнісінькі села, мене поглинула цілком й повністю. Хоч в середині книги ми й переміщаємося до готичного Абатства, Бат все ще постає в моїй уяві. Постійні бали, посиденьки, відвідування галереї і теревеньки. Це так заспокоює і надає таку гармонію, що книга перестає бути нею. За сюжет багато казати не буду, не хочу спойлерити тим, хто лише приступає. Але скажу лише те, що хоч і Нортенгерське Абатство не посідає вершину списку моїх улюблених книг, я назавжди запам'ятаю його

  3

  155