Рецензия на книгу

• 

  Trihsa

  20 июля 2021

  Не дарма книга чекала свого часу.

  Віват - спасибі за переклад на українську.
  Автор з перших речень нас закидає до свого світу, без купи детальних відступів для пояснень. Ніби ти тільки но була в себе в кімнаті, заплющила очі й прокинулася в чужому тілі. Такий хід введення в світ спантеличує, але й змушує читати уважніше.
  А потім автор робить хід конем й виявляється, що особливо то і не було сенсу описувати світ та пояснювати багато чого відосно нього - ми вірушаємо в новий інший світ. Ось там вже автор, спантеличену Морігган та нас починає потихому вводити до порядків та диватв іношої частини світу.

  Автор любить своїх героїв. Вона не закидає неприємностями та проблемами аби закидати: проблеми даються по мірі плину часу і того коли вже без рішення деяких питаннь, далі йти ніяк.
  Книга про "білих" ворон суспільства і те, як те суспільство з ними обходяться. Про те, що якщо тебе вважають найбільшим злом всього світу - то не обов"язково ним ставати. Про те як багато людей свою криворукість, лінощі та халатність готові перекинути на чужі плечі, щоб себе віставити жерствою.
  Помимо бридких моментів життя, тут ще про дружбу, про те що сім"я не завжди кровні родичі, а ще що іноді незнання чогось як найдовше - краще, ніж знати раніше.

  Я з задоволенням прочитала книгу.

  1 понравилось

  631