Рецензия на книгу

• 

  NNNP29 декабря 2012 г.

  Неможливо не написати. Неможливо не пам'ятати. Бездоганний стиль. Оповідки, читаючи які чуєш запах яблук, що нагромадилися на старому ліжку, розглядаєш старі фотокартки, бачиш перед собою магнітофонну плівку, зняту з поїденого короїдами дерева. Всі Анни у Прохасько - уособлення далекої примарної жіночності. Тут все якось туманно і атмосферно. І трошки абсурдно. Я, звісно, плуталась поміж рядками, намагалася ковтнути між ними трохи повітря і розтягувала невелику книжку на кілька днів. Читалося не так легко - ніби філософія. Але це було чимось особливим. То, мабуть, чітка сюжетна лінія тут і не потрібна. Тим, хто хоче пізнати трохи таємного - сюди.

  8

  210