Рецензия на книгу

• 

  shapovalolya23 декабря 2012 г.

  Скільки ж все-таки горя та смутку вміщається у двох таких маленьких цяточках, що їх можна прикрити одним пальцем, - у людських очах.

  
  Позакладала масу сторінок! Мова Ремарка, хоча він не використовує зарозумні слова та термінологію, настільки переносить до подій, описаних в його книгах, що вони надовго врізаються в пам’ять. Слова, а скільки за ними болю!
  

  
  Ми безпомічні, наче покинуті діти, і досвідчені, мов старі діти, ми стали черствими, і жалюгідними, і поверховими, - мені здається, що нам уже не відродитись.

  
  Важко читати про війну, але потрібно для того, щоб подякувати долі, що живу в мирні дні!
  

  
  

  • Скажи спасибі, як тобі ще перепаде труна, - шкіриться Тьяден, - для тебе вони просто підберуть плащ-палатку по твоїй комплекції, от побачиш. По тобі ж хіба що в тирі стріляти.

  
  Книга примушує задуматись не лише про глобальні проблеми (від чого буває війна і кому вона потрібна), а й про проблеми конкретної людини, її переживання, думки, страхи (як при вбивстві ворожого солдата).
  

  
  — То від чого все ж тади буває війна? — питає Тьяден.
  Кат здвигає плечима:
  — Значить, є люди, яким війна іде на користь.
  
  Ми завжди пізно прозріваємо. Ох, якби нам частіше казали, що ви такі ж нещасні маленькі люди, як і ми, що вашим матерям так само страшно за своїх синів, як і нашим, і що ми в вами однаково страждаємо від болю! Пробач мене, товаришу: як ти міг бути моїм ворогом? Якби ми кинули нашу зброю та зняли наші солдатські куртки, ти міг бути мені братом, - так сам, як Кат і Альберт.

  
  Я повністю згодна з автором в тому, що людство нікчемне, адже і в наші дні йдуть війни, страждають від болю і вмирають люди, заради чиєїсь пихи, наживи, амбіції.
  

  
  Видається незбагненним, що до тих пошматованих на клапті тіл приставлені людські обличчя, які ще живуть звичайним, повсякденним життям. А це ж тільки один лазарет, тільки одне відділення! Їх сотні тисяч у Німеччині, сотні тисяч у Франції, сотні тисяч у Росії. Яке ж то безглуздя – все написане, зроблене та передумане людьми, якщо на світі можливі такі речі! Наскільки ж брехлива й нікчемна наша тисячолітня цивілізація, якщо вона навіть не змогла відвернути ці потоки крові, якщо вона допустила, щоб на світі існували сотні тисяч отаких катівень. Лише в лазареті бачиш на власні очі, що таке війна.

  3

  74