Рецензия на книгу
Лише хмари танцюють з зірками
Торун Лиан
Annua21 июня 2021 г.«Того літа всі казали, що дев’ять років – це ніщо
Марія - щаслива одинадцятирічна дівчинка з люблячими татом та мамою і молодшим братиком. Вона має багато друзів, любить веселощі і часто посміхається.
⠀
Але 5 червня це життя перетворилося лише на спогад.
⠀
Маленький Пільтен помер, Марія опинилася сам на сам зі своїм горем, а батьки замкнулися в своєму болю.
⠀
«Якщо людина живе приблизно сімдесят років, то дев’ять – це трішки менше за одну сьому частину життя».⠀
Трагедія розділила сім’ю, кожен з них опинився на окремому острівці самотності і туги. Марія з кожним днем переконується в тому, що більше не потрібна власній матері. Її думки дедалі більше похмурнішають, дівчинка поволі втрачає себе. Їй не вистачає підтримки, їй нікому розповісти про свої переживання. Суцільна самотність і відчуженість.
⠀
«Марія не хотіла втручатися у мамині справи. Вона не хотіла нав’язуватися людині, яка більше не хотіла мати з нею нічого спільного. Їй не потрібно було бачити, як справді мало значить вона для мами».⠀
Канікули не викликають у Марії радощів. Навпаки, вона дивується – чому в такий складний час батьки вирішують спекатися від неї, відправивши до бабусі? Вони ж мають бути разом, адже вона так їх любить.
⠀
Однак, саме ця поїздка подарує Марії дещо цінне і важливе.
Те, що допоможе їй винирнути з глибокого озера журби і вдихнути тепле повітря змін.
⠀
Історія зачепила мене. Книга написана простою мовою, але розповідає про складні речі, такі як біль втрати, зупинка життя, складнощі в родині.
⠀
Атмосфера нагадує ліс, до якого після глибокої, довгої та темної ночі поволі зазирає сонечко. Спочатку небо сірішає, потім з’являються невагомі промінчики. Прохолодне вранішнє повітря потроху прогрівається і настає мить, коли сонячне світло заливає все довкола.
⠀
Реалістична, щемлива, душевна проза. Особливо потішила присутня тема астрономії, це прикрасило сюжет.
⠀
Я раджу читати цю книгу всім, особливо батькам, для кращого розуміння своїх дітей.2 понравилось
94