Рецензия на книгу
Село не люди
Люко Дашвар
LeRoRiYa7 декабря 2012 г.Почалося моє знайоство з цією книгою з того, що я прочитала на сайті Книжкового Клубу уривок з неї, а також відгуки інших читачів. Мене заінтригувало те, що думки були дуже суперечливі: хтось стверджував, що книжка - безперечний шедевр, а хтось пропонував викидати цей роман після прочитання на смітник. Крім того, ще й назва привертає увагу. Уривок, чесно кажучи, ввів мене в стан ступору своєю пошлістю, проте я пересилила себе й продовжила читання. Не пошкодувала. Читати було справді цікаво. Неповторний сільський колорит, де гостинність й взаєморозуміння враз міняються на осуд й кпини, варто тільки комусь розпустити плітки про когось іншого... Дуже переживала за головну героїню Катерину та її батьків протягом всього сюжету. Катря врешті-решт була винагороджена за всі свої страждання в кращих традиціях історій з щасливим кінцем, от тільки чи не стане отриманий дар її прокляттям? Це можна додумувати особисто, адже навряд автор напише продовження саме цього роману. Як для дебюта авторки, книжка просто неймовірна. 4 - через оту оманливу сцену на початку подій.
15151