Рецензия на книгу

• 

  Аноним1 июня 2021 г.

  “У кожного є уявлення про себе, і воно - хибне”.

  Цитата не дослівна, бо відтворюю її з пам’яті, але вона і є цей роман. “Чорний принц” - це Річ у собі. Це - вирваний шматок справжнього життя зі всіма його відзеркаленнями, ниточками, рушницями по Чехову та непевностями. Це - абсолютний доказ хибності фрази “є версія твоя, моя і правда.” Бо кожна із цих версій - правда.

  Чи можна назвати головного героя ненадійним оповідачем, коли правду було затерто мільярдами дрібних деталей і жодному героєві не варто довіряти? Що ж, ця книга - наочний приклад того, що об’єктивності годі й шукати.

  Це - пошуки витонченої душі, що балансує на грані між екзальтацією і безумством. Бредлі не бажав контролювати своє життя, він віддавався течії та живився тими фонтанами емоцій, до яких вона його заносила.

  От так і можна прожити життя, самому не прийнявши жодного рішення і віддавши його на поталу фатуму. Так і не виявивши, що життя існує і поза власним Я. Не осягнувши жодну іншу людину.

  Геній Айріс Мердок мене зачарував. Хто ж іще так покаже, як не парадоксально, правду?

  0

  41