Рецензия на книгу

• 

  Oleskaa28 апреля 2021 г.

  Що це таке? Ви впевнені, що цей текст написав автор "Мовчання ягнят"? Хмммм, точно? Мда....

  
  
  Історія (всього якихось 200 сторінок) розповідає про життя Карідад Мома, біженки з Колумбії. Вона живе у колишньому будинку Пабло Ескобара, як доглядачка, та працює прибиральницею на станції допомоги птахам. Ніби не дуже цікаво, зате спокійно. Але це до того моменту, коли "всі" захотіли знайти загублене золото Ескобара. Ось тут і з'явилось все від чого тікала Карі в "колишньому житті".
  
  Я не дарма вказала, що книга невелика (середній розмір книг 300-350 сторінок). І часто це скоріше повість про одну подію, а не намагання вмістити в "ніщо" все життя. Ось і перший мінус книги - замах на роман потребував більше слів, ніж було написано.
  
  Яскрава і харизматична Карі прожила цікаве і трагічне життя за 25 років. Але осягнути чи навіть доторкнутися до цієї історії було важко. Велика "кадрованість" моментів, відсутність відчуття емпатіх до героїв, обрив епізодів на середині або ж з відкритим фіналом. Це збивало ритм оповіді і читала я далі з виразом лиця аля "що? хто придумав це тут обрізати?"
  
  Харріс відомий своєю реалістияністю і жорстокістю (знову згадуємо Ганнібала). Тут він використав ті ж прийоми, але тут вони "жорстокість заради жорстокості". Те, щоб мало підігрівати цікавість, навпаки, викликало огиду і здивування.
  
  " Харизматичний" антигерой тут з харизмою програє. Огидний, відращливий, підлий герой зовсім не цікавив, а його мотивація та можливості (зовсім не розкриті) взагалі дивували.
  
  Підсумок простий: Томас Гарріс вже не той. Треба перечитати квадрологію про Ганнібала Лектора і реабілітуватм автора у своїх очах.
  
  P. S. А фільм може вийти крутий.

  2

  441