Рецензия на книгу

• 

  redcurrents17 апреля 2021 г.

  кольорові люди

  Перший детектив вже не пригадаю за скільки часу, добре написаний, перекладений, логічний і динамічний, а вразило тло. Події відбуваються у ще залежній Індії, десь між світовими війнами 20 століття. Британці різного штибу їдуть рятувати бідних індусів від самих себе. Їх ведуть туди різні мотиви та однакова імперська пропаганда. Вони знаходять там недоступну для їхнього походження розкіш і неможливе для рідного клімату тепло. І всього цього вдосталь, аж забагато. Цим освіченим білим колонізаторам, на чиїй стороні завжди закон, швидко вдається зварганити великі статки, перестрибнути з щабля пересічних представників робочого класу на лави переможців, лавроносців, магнатів, рятівників, а тому лордів. Навіть якщо цей титул працює тільки найдальших і найгарячіших кутках імперії, їм цього досить. Бо ж навіщо повертатись в холодні сірі Лондони, якщо є гарячі барвисті Калькутти. Навіщо служити на когось вдома, якщо можна мати повен дім прислуги. Таке зручне становище просто змушує переконати себе в тому, що без тебе ці бідні не білі люди ох як страждатимуть. От ти поїдеш, а залишаться недобудовані гігантські пам'ятки нетипової регіону архітектури, невідлагоджені чужі місцевим людям системи взаємодії в суспільстві, невиструнчені зводи неадекватних щодо небілих норм і правил. Та і навіщо втрачати такі можливості? А й справді. Боротьба цих неосвічених людей за свою незалежність недолуга, перед законом рівні лише індуси, чому б білій зарозумілій людині не продовжувати святу справу навернення до цівілізації.

  І це тло зачіпає. І змушує купити наступну книгу пригод лондонського детектива, який тікає від свого поламаного війною англійського життя, і потрапляє в пастку поламаного англійцями життя індійського суспільства, яке помалу підводиться з колін.

  2

  81