Рецензия на книгу

• 

  Romashka2822 октября 2012 г.

  Записки людини в футлярі.

  Неоднозначна книга. На самому початку я дивувалася «що за маячня?». Дратувало читати з помилками. Трохи далі хотіла написати про те, що людям просто не можна думати, володіти мисленням, фантазією, це тільки шкодить. До середини мені захотілося на факультет психології чи психіатрії. Потім мені здалося, що життя не можна прожити даремно і просто необхідно зробити щось корисне для суспільства. Ближче до кінця ці думки якось розсіялися і здалися мені безглуздими. Взагалі все, що я думала протягом часу читання книги здалося безглуздим. Мільйон думок в моїй голові дзижчали, як бджолиний рій, не даючи хоч одній, утвердиться і розвинутися.

  Дуже зухвала наукова теорія, яка була випробувана на головному герої книги, як мені здається, від початку була приречена на фіаско. Оскільки в основі її - суперечка і боротьба з самою природою і Богом. Розумово відсталий Чарлі отримав геніальний мозок, але втратив самого себе і тому не міг стати щасливим. Є такі долі, головна мета яких - боротьба. Причому боротьба ця ведеться не стільки з навколишнім світом, його байдужістю та черствістю, скільки із самим собою. Тому що наука здатна працювати з мозком, підсвідомістю, розумом, але не душею. Вона не піддається ніяким хірургічним та лазерним операціям.

  Світ не приймає в свої ряди розумово відсталих і побоюється геніїв. Чарлі вдалося пожити двома крайніми категоріями і на собі перевірити істинність цих слів. Все геніальне має зворотний бік. Як і все погане, і хороше. Завжди втрачаючи одне - набуваєш інше. Ми живемо за законами, які не зможемо змінити. І якщо людині дано використовувати свій мозок на 30% - ну так значить це найкраще, що може бути. І не треба сперечатись з Богом.

  Не впевнена, що позитивно ставлюся до такої творчості, на такі теми вірніше. Мимоволі виникає спочатку озлоблення до всього і всіх, жалість до головного героя, а потім нічого. Книга закінчується так, як і повинно бути. Все стає на свої місця. І наче не було операції, конференцій і звітів. Зате був Елджернон, тямуще мишеня, якого вирвали зі свого середовища й принесли в жертву на вівтар науки.

  22

  35