Рецензия на книгу
Восход луны
Эрин Хантер
Аноним23 марта 2021 г.Захопливі пригоди котів продовжуються. Після усіх труднощів та перешкод вони дійшли до пункту призначення, де мали дізнатися дуже важливу інформацію. Ну а тепер час повертатися додому. Та по дорозі у котів виникло чимало проблем, труднощів та інших перешкод. Але усе ж таки, скоро вже їхній дім. Але не тільки у мандрівних котів є труднощі, вдома їхнім кланам теж не легко.
Ця історія дуже захоплива та неймовірна. Жодного разу не було такого моменту, який мені б не сподобався чи щось таке. Шість котів-мандрівників (Ожинокіготь, Вивірколапка, Вохрошубка, Бурешуб та Воронолап) надзвичайно сміливі та відчайдушні. Це вражало. А інші їхні друзі, які залишилися у своїх кланах, теж не боягузи, попри усі труднощі та проблеми у зв'язку з лісом вони залишалися спокійними.
Пригоди цих котів, їхні почуття, переживання, не залишають тебе до кінця книги. Навіть після її прочитання хочеться далі читати цей надзвичайно цікавий цикл.
Особливо мені запам'ятався момент легендарної битви з Гострозубом. Це великий монстр, схожий на Кота і лева у одному тілі. Коли я тільки-но почув про нього, зрозумів, що це щось зле, зле, якого скоро не стане. Так і виявилося, наші коти перемогли його.3232