Рецензия на книгу

• 

  Readeriia28 января 2021 г.

  “Він більше ні в чому стовідсотково не впевнений. Хлопець навіть не певний, що його мозок більше ні в чому не впевнений”.

  Коли ця фраза пролунала з вуст головного персонажа книги Закарі Роулінза, мені так і хотілося прокричати вголос: “Як я тебе розумію!”.
  ⠀
  Бо навіть коли я перегорнула останню сторінку, я так і не осягнула великого задуму цього твору. Не люблю покладати на книгу великі сподівання, спираючись лише на обкладинку та анотацію. Та тут не стрималася. Яку ж тільки прекрасну історію я собі навигадувала, поглянувши на цю таємничу обкладинку! Історію, сповнену таємниць, головоломок та пригод, які затамовують подих. А що отримала натомість?
  ⠀
  Сумбурну плутанину думок, відсутність цілісного сюжету, метафоричність образів, яку, певно, не охопить ніхто, окрім авторки, та псевдоконфлікт, який взагалі незрозуміло на чому базується. 540 сторінок! 540 сторінок, Карл, які я не зрозуміла!
  ⠀
  Ви можете запитати, чому я тоді не покинула читати цю книгу, якщо відчула ще посередині, що “дело пахнет керосином”? До останнього в мені жевріла надія, що наприкінці буде пояснення всьому, що відбулося. Але… Не склалося.
  ⠀
  “Ця історія - це аналогія людей, які залишаються в місцях, стосунках чи якихось ситуаціях довше, ніж слід, позаяк бояться відпустити їх чи рухатися далі, до невідомого; а чи вона про те, як люди чимдуж тримаються за щось і навіть не помічають, як це щось уже не те саме, чим було раніше”.
  ⠀
  Можливо, в цьому уривку заховано частину сенсу, який було приховано в книзі. А може ні. Бо з кожним наступним розділом, я стала все більш невпевненою в усьому. Іноді мені здавалося, що ще декілька сторінок і все закінчиться тим, що я викину книгу у вікно.
  ⠀
  Як я написала вище, твір наповнено метафоричністю. Моргенштерн однозначно надихалася Керролом та його “Алісою в країні чудес”. Та якщо порівняти ці два твори, то “Аліса” в сотні раз прозоріша в плані сенсу! А намагання авторки заховати складність метафоризму за простим синтаксисом та викладом подій в теперішньому часі від 3-ої особи мене ніяк не заспокоювали, а, навпаки, вибішували ще більше.
  ⠀
  Загалом, ви можете відчути весь градус моїх вражень від цієї книги. Та все ж позитивні моменти теж були. Основна історія перемежовується уривками з казок та балад про Час та Долю, Місяць та Сонце, які по-справжньому затягують та інтригують. Однак вони не змогли врятувати весь сюжет.
  ⠀
  Я уникаю того, щоб називати книги поганими. Можливо, я не змогла проникнутися нею настільки, аби охопити її замисел. Можливо, мій світогляд обмежений. Можливо, книга просто не моя.
  ⠀
  Та “Беззоряне море” - це тотальне розчарування.

  7

  1,2K