Рецензия на книгу

• 

  Аноним27 января 2021 г.

  Для того, щоб написати про життя, ви спочатку мусите його прожити

  Я закохалась у ще одного чоловіка.
  ⠀
  Чоловіка, який був прекрасним свідком епохи.
  Чоловіка, який був набагато глибшим за міф, створений ним самим про "суворого хлопця, який багато п'є і завойовує жінок, розмовляючи уривчастими фразами, що натякають на втому від життя та цинізм, що виникли від війни, зрад та розбитого серця".
  ⠀
  Гемінгвей був безмежно відданим своєму ремеслу. Він ідеально пасував 20 століттю, ознаменовуючи його і знаходячись на перетині унікальних шляхів. Він був непересічною людиною, котрій випало жити у непересічний час.
  ⠀
  Фітцджеральд, Джойс, Паунд, Селінджер, Стайн, Орвелл - ось малий список видатних людей, яких він знав і які знали його. Вони дружили, сварилися і повсякчас доповнювали один одного. Паризький період життя Гемінгвея 1920-х років, який став найбільш романтичним для мене, подарував збірку "За нашого часу" (1925). Саме тоді почала сходити зірка письменника, який писав у революційній манері і не боявся показати життя таким, яким воно є насправді. І прекрасним, і потворним, і чистим, і брудним.
  ⠀
  Ернест Гемінгвей закінчив життя у 1961 році, вистреливши у себе з рушниці. По собі він залишив не тільки письмовий доробок, а й величезну кількість фотографій із власної колекції, які наразі зберігаються у бібліотеці Джона Кеннеді. Окрім світлин до фонду письменника увійшли численні квитки, телеграми, листи та інші артефакти. Артефакти його життя. Життя звичайної і водночас геніальної людини.
  ⠀
  Люблю біографії за те, що вони доповнюють портрет письменника. Тепер Гемінгвей став для мене повнішим. Прекраснішим. Моїм чоловіком.
  ⠀

  10

  57