Рецензия на книгу

• 

  11128927 января 2021 г.

  "Ну вот, подумал я, воскресенье я скоротал, маму уже похоронили, завтра я опять пойду на работу, и, в общем, ничего не изменилось"

  Не те щоби жив - існував.
  Не те щоби не відчував нічого, просто якось все одно.
  Не те щоби був засудженим на смерть - був засудженим на життя.
  ⠀
  Дебютна повістю Камю, а до чого ідеально абсурдна. Власне, це і відлякувало мене від неї вже кілька років - боялась впізнати у головному героєві себе. Справедливо лякалась, бо таки впізнала.
  ⠀
  От буває таке: світ навкруги падає, а тобі ніяк. Розумієш, що повинен відчувати себе так то й так то, але спостерігаєш за всім максимально відсторонено. Начебто це й не твоє життя, а когось іншого. А потім сфокусуєшся на чомусь бридкому, душному і не можеш перестати про те думати. Прямо як Мерсо, коли йому дошкуляла спека під час похорону матері, випадкового вбивства і суду.
  ⠀
  Мерсо, якого затаврували за те, що він не плакав біля материної труни і взагалі посмів курити й каву пити. Прямо біля мертвої матері. Аморально! Бездушно! Але якщо проаналізувати усю поведінку головного героя, знаходиться висновок: для нього не існувало тої морально-етичної системи, що й для більшості - подібними категоріями він просто не мислить. Тут виникає ще один цікавий факт: Мерсо для суспільства став злочинцем навіть не тоді, коли застрелив людину, а коли його "зловили" на відмові жити у відповідності із загальноприйнятими моральними законами.
  ⠀
  Мерсо - сторонній по відношенню до життя і тих ритуалів, яке воно йому пропонує. Мерсо відмовляється брехати і виправдовуватися, вибирає свободу від абсурду, прирікаючи себе на смерть.
  ⠀
  Людина, стороння життю - чи варто засуджувати її за байдужість? Мерсо, який був не те щоб нещасним, але й щасливим не був - чи заслуговує він на смерть? Зрештою, йому просто випало жити.
  ⠀
  Зрозуміти повість можна по-різному - все залежить від досвіду, світосприйняття і моральних орієнтирів. Але подумати над екзистенційними мотивами вийде. Подумати так, що не раз зловиш себе на думці про абсурдність буття аж до сартрової нудоти.

  11

  1,1K