Рецензия на книгу
Сестра Керри
Теодор Драйзер
Vira_v20 августа 2012 г.До останньої сторінки вірила, що книжка мене здивує і вразить. До останньої сторінки так і не зрозуміла, чому вона називається "Сестра Керри", а не "Герствуд", адже про героїню - лише якісь описові поверхневі факти, що там у неї голові, врешті-решт, яка ж вона - я так і не дізналась. Автор багато разів повторює, що вона далеко не дурна, розумніша за інших героїв. Але її розуму не вистачає, щоб робити висновки. Коли доходить до цього, вона намагається не думати (і це теж слова автора, не мої). Тобто виходить так, що одна фраза Драйзера про Керрі заперечує іншу. І так - вся книжка.
У автора в силу його нещасливої біографії є одна болюча тема - гроші. Я б навіть сказала, що ГРОШІ, ГРОШІ, ГРОШІ. Ось головна тема роману. Навколо грошей тут обертається все. Герої поклоняються їм, плазують перед ними, а все інше (стосунки, події, люди) - тільки антураж, такі собі декорації.
Ось типові снобістські "роздуми" Керрі (власне, все, про що вона здатна думати, коли намагається ввімкнути мозок):"Так вот она, жизнь нью-йоркского высшего света! Вот как проводят богатые люди дни и вечера! Ее бедный маленький ум не мог не распространять отдельные увиденные ею сцены на все общество. Каждая шикарная леди, должно быть, днем бывает среди толпы на Бродвее или в театре, а вечером в ресторане. Она, должно быть, окружена роскошью и блеском, у подъезда ее
ожидает экипаж с лакеем у дверцы. А ей, Керри, это не дано. За два долгих года она ни разу не была в таком месте, как это. Зато Вэнс был здесь в своей стихии, как был бы и Герствуд в прежние дни. Не стесняясь ценами, он заказал суп, устрицы, жаркое, гарнир и потребовал также несколько бутылок вина, которые официант поставил возле столика в плетеной корзинке".Це поклоніння грошам і багатству нівелює всі позитивні риси Керрі. Вона співчутлива дівчина (але отримавши нарешті свої омріяні гроші, навіть не згадує про вбогих сестру і батьків, яких покинула), вона нібито чиста і не зіпсута (але це не заважає їй в один вечір вирішити жити з чоловіком, якого вона не кохає, а потім - з іншим, який обвінчаний і має дітей), вона прагне чесно заробляти гроші (однак взагалі не напружується, щоб бути незалежною від чоловіків, які її утримують), вона здібна акторка (але це не покликання заради самореалізації, а знову ж таки - прагнення заробити побільше ГРОШЕЙ, ГРОШЕЙ, ГРОШЕЙ, бо поки гроші були, не бігла Керрі в театр). І що найбільше мене вразило в героїні - її патологічна нездатність любити. Вона порожня, апатична, пасивна, холодна і байдужа, і аби не скрута, все життя прожила б у кріслі-качалці, байдуже споглядаючи у вікно і байдуже зустрічаючи нелюба з роботи. Матір'ю таку жінку взагалі нереально уявити.
Одним словом, не зрозуміла я, що хотів сказати Драйзер. Описати життя ніякої дівчини? Описати важливість грошей у житті людини? Описати, як багато важить випадок?
Нічого нового, нічого цікавого, суцільна описовість. Скучно. Не знаю, чи захочу прочитати ще щось цього автора.1092